КЛИЕНТАМ

"В одне вухо входить, 
а в друге - виходить."

(народная мудрость)

 

Раздел для наших субарендаторов. Здесь Вы можете найти всю необходимую информацию для себя. База статей и галереи будут постоянно обновляться и добавляться.

Инструкции

"Який господар, така й худоба." 
(народная мудрость)

 

Раздел для тех, кто хочет, чтобы его оборудование работало бесперебойно, а клиенты получали качественный вкусный напиток.

Инструкции к аппаратам Вы можете найти в описании оборудования в разделе Торговые автоматы либо соответствующем разделе Магазина.

Советы по установке.

От производителя:

 

Установка и операции технического обслуживания должны выполняться только квалифицированным техническим персоналом.

 

В автоматических вендинговых аппаратах применяйте только ингредиенты фирмы Nestle.

Для правильного функционирования аппарат должен быть установлен внутри помещения с рабочими температурами, превышающими 5 0С в нормальных условиях использования.

ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ: Учитывая чувствительность некоторых ингредиентов, используемых в аппарате, к избыточным температурам и влажности, могут происходить некоторые сбои функционирования, если аппарат работает при температурах, превышающих 30 0С, или при относительной влажности, превосходящей 80%. В таких условиях части аппарата, контактируемые с порошкообразными ингредиентами, должны очищаться по меньшей мере ежедневно. Необходимо избегать установки в помещениях, где используются разбрызгиватели воды (например, в больших кухнях).

 

Лицо, ответственное за загрузку ингредиентов, должно иметь сертификат о наличии хорошего здоровья. Более того, необходимо проверить соответствие любым другим местным нормативным требованиям.

 

Ежедневные регулярные процедуры обслуживания.

В качестве примера рассмотрим аппарат типа XS, все остальные имеют примерно аналогичную структуру.

 

Что про это нам говорит официальная документация от производителя?:

 

Для обеспечения правильного функционирования аппарата рекомендуется периодически выполнять операции чистки, описанные ниже. Некоторые из этих операций должны быть согласованы с действующими нормативными документами об охране здоровья.

Операции очистки должны производиться, когда аппарат открыт и выключен. Загрузка ингредиентов, если требуется, должна производиться после операций очистки.

 

Целью таких операций является предотвращение какого-либо роста бактерий на участках, контактирующих с пищевыми продуктами. Перед каждой операцией тщательно вымойте руки. Для выполнения этих операций используйте две чистые салфетки, а также чистую щетку; если вблизи аппарата не имеется питьевой воды, также приготовьте контейнер с питьевой водой.

Продолжайте операции следующим образом: Убедитесь, что аппарат отключен.

1) С помощью мягкой салфетки очистите видимые компоненты на участке отпуска ингредиентов.

2) Тщательно удалите и промойте водой:

разблокируем силиконовые выходные трубки для ингредиентов

 

поверните красный фиксатор

 

и извлеките смешивающий сосуд, держатели миксера и вентиляторы

 

можете по-желанию аккуратно извлечь лопатку миксера

 

Когда смесители разобраны, промойте основания держателей смесителей, прочие видимые участки и сами смесители мягкой тканью.

Протрите тщательно компоненты с помощью сухой ткани и снова установите все вымытые компоненты в исходное положение в обратном порядке.

 

Описанная выше процедура рекомендуется, но занимает относительно долгое время и на практике почти не применяется. Скорее всего она бы подошла для еженедельного (или с любым другим произвольным периодом) обслуживания.

 

Я бы предложил следующий вариант:

  

1. Убедитесь, что аппарат выключен, откройте его и опустите фиксаторы канистр для ингредиентов для избежания потери продукта.

2. Специальной салфеткой очистите видимые компоненты.

3. Включите аппарат и выполните процедуру промывки миксеров:

 

- нажмите кнопку программирования / кнопка на внутренней панели аппарата

- нажмите кнопку 4 (уборка)

- проверьте, установлена ли емкость для слива воды (поддон)

- поочередно нажимайте кнопки 1-2-3 для промывки соответственно 1, 2 и 3 миксера

- нажмите кнопку программирования / кнопка на внутренней панели аппарата

 

4. Извлеките и тщательно промойте водой подставку (поддон) под стаканчиком.

5. ВНИМАНИЕ! Верните в исходное положение фиксаторы на канистрах.

6. Закройте и при необходимости протрите аппарат влажной (затем сухой) салфеткой без применения моющих и других средств.

 

Важным моментом обслуживания является то, что для всех процедур, где используется вода - можно и нужно брать её непосредственно из самого торгового аппарата.

 

Существуют также еженедельное и ежемесячное техническое обслуживание, некоторые этапы которого должны выполнятся самим оператором и специальным техническим персоналом. Эти пункты мы рассмотрим в соответствующих разделах.

 

И еще

 

Полуавтоматический вендинговый аппарат в ваших руках представляет собой безопасное изделие для тех, кто следует инструкциям загрузки и обычной очистки, приведенным в настоящем руководстве. Пользователь не должен получать доступ к тем участкам аппарата, которые закрыты крышками, удаление которых невозможно без инструмента. Некоторые операции технического обслуживания (которые могут производиться только уполномоченным для этого персоналом) требует применения специальных дополнительных мер предосторожности для защиты аппарата. Техническая квалификация, соответствие процедур технического обслуживания, указанных в настоящем руководстве, и надлежащее бережное обращение при доступе к участкам, указанным как опасные, позволяет достичь безопасного пользования.

Наклейки, указывающие на опасность, нанесены на неподвижные крышки и демонстрируют следующие символы:

- возможное прикосновение к компонентам, находящимся под напряжением;

- возможное соприкосновение к горячим поверхностям.

 

График обслуживания

 

График осуществления текущего ремонта и доставки ингредиента:

 

направление Пн Вт Ср Чт Пт
Сумы + + + + +
Ромны (Недрыгайлов)     +    
Ахтырка (Тростянец)     +    
Конотоп (Белополье)   +      
Шостка (Путивль, Глухов)       +  

 

Если у Вас возникли какие-либо проблемы, своевременно информируйте о них технический персонал во избежание длительного простоя оборудования.

Для этого можете воспользоваться контактными телефонами Вашего технического персонала или следующей ФОРМОЙ.

 

 

Нормативная база

"Три пани, два отамани, а один підданий." 
(народная мудрость)

 

Здесь выложим некоторые законы, регламентирующие нашу деятельность, и всякие интересные статьи из периодичной бухгалтерской макулатуры, конечно написанные не мной, но я постараюсь дать полные сведения о авторах и изданиях.

 

СТАТЬИ

Автоматическая торговля

 

Предлагаем Вашему вниманию статью "Автоматическая торговля" из журнала "Все для бухгалтера в торговле" №21 (115) от 23 мая 2005г.

www.vdbt.com.ua

www.blitz.kiev.ua

 

Нормативная база

 

v Закон о патентовании - Закон Украины от 23.03.96 г. № 98/96-ВР «О патентовании некоторых видов предпринимательской деятельности»

v Закон об РРО - Закон Украины «О применении регистраторов расчетных операций в сфере торговли, общественного питания и услуг» в редакции Закона от 01.06.2000 г. № 1776-111

x Правила№227 - Типовые правила размещения малых архитектурных форм для осуществления предпринимательской деятельности, утвержденные приказом Госстроя Украины от 13.10.2000 г. № 227

Приказом № 303 от 14.09.2006 г.Минстрой отменило свой старый приказ от 13.10.2000 г. № 227 «Об утверждении Типовых правил размещения малых архитектурных форм для осуществления предпринимательской деятельности». Тем самым нормативные акты в сфере градостроительства и строительства приведены в соответствие с требованиями Закона Украины «Об основах государственной регуляторной политики в сфере хозяйственной деятельности» от 11.09.2003 г. № 1160-IV.

v Требования № 13 - Требования к реализации фискальных функций автоматами по продаже дозированных и штучных товаров, утвержденные Протокольным решением Государственной комиссии по вопросам внедрения электронных систем и средств контроля и управления товарным и денежным обращением от 27.06.2002 г. №13

v Приказ №614 - Приказ ГНАУ от 01.12.2000 г. №614 «Об утверждении нормативно-правовых актов к Закону Украины «О применении регистраторов расчетных операций в сфере торговли, общественного питания и услуг»

 

Оглавление

 

2. Вступление

3. Сам себе режиссер, но... с разрешения

4. Три в одном

5. Ценник - обязательный атрибут

 

 

Галина КОВАЛЕНКО, экономический эксперт

 

 

«Автоматический» - означает, что ты не сможешь починить это сам.
Фрэнк Капра
Техника дойдет до такою совершенства, что человек сможет обойтись без себя.
Станислав Ежи Лец

 

Автоматическая торговля

 

Технический прогресс все глубже проникает в торговые процессы. Сегодня уже никого не удивить интернет-магазинами, продажей товаров по заказу на дому, по образцам и т.д. Все большую популярность приобретают пункты продажи, в которых торговля осуществляется посредством специального оборудования или приборов, называемых торговыми автоматами.


В торговом автомате могут продаваться различные напитки (безалкогольные, слабоалкогольные, пиво), штучные товары (как продовольственные, так и непродовольственные). А поскольку есть спрос на покупки из торговых автоматов, естественно, будет и предложение торговать таким образом. Для того чтобы включиться в такую сферу бизнеса, необходимо знать, какие требования предъявляются в этом случае со стороны контролирующих органов и органов надзора. А чтобы разобраться, какие документы нужны субъекту предпринимательской деятельности для использования торгового автомата, следует определить его место в торговой сфере и роль в торговом процессе.

 

 

Сам себе режиссер, но... с разрешения

 

Торговый автомат работает полностью самостоятельно по заданной человеком программе. Но это еще не означает, что субъект предпринимательства, приобретя автомат, может сразу же его установить и использовать. Во-первых, торговый автомат — это пункт продажи товаров населению (только без продавца), поэтому к нему определенные требования предъявляют контролирующие органы, призванные защищать права потребителей. Во-вторых, это элемент торговой деятельности по продаже товаров, а операции по продаже являются объектом налогообложения и контролируются налоговой службой. Это значит, что субъект предпринимательства должен зарегистрировать торговый автомат в соответствующих органах и получить предусмотренные законодательством разрешительные документы.

Товары через торговые автоматы продают конечным потребителям, а средствами платежа является наличность или жетоны, поэтому налицо признаки, присущие розничной торговле. А розничная торговля разными группами товаров посредством различных форм продажи, как известно, осуществляется по определенным правилам, которые необходимо соблюдать. Специальных правил торговли через торговые автоматы не разработано, поэтому следует руководствоваться общими правилами, учитывая особенности продажи товаров через автоматы и особенности продажи разных групп товаров.

В соответствии с Правилами 369 торговые автоматы относятся к пунктам некапитальной застройки мелкорозничной торговой сети, т.е. розничной торговли, которая является одной из форм продажи товаров без торгового зала для покупателей. За оформление и выдачу разрешения на размещение объектов торговли согласно декрету № 5б-93 следует уплачивать сбор (зеленую карту), а также получать в органах местного самоуправления специальное разрешение.

Количество разрешений на размещение торгового автомата зависит от того, где его хотят установить. Если субъект предпринимательства имеет магазин розничной торговли и в его торговом зале стоит его (предпринимателя) собственный торговый автомат, то субъект должен иметь одну «зеленую карту» на магазин, а торговый автомат считается отделом или прилавком. Но в документах местных органов самоуправления (сбор за размещение объекта торговли находится в их компетенции) может быть указано, что «зеленая карта» должна быть получена отдельно на продажу продовольственных и непродовольственных товаров. Такая ситуация может возникнуть в случае, если автомат по продаже чая и кофе установлен в помещении обувного магазина. Если же субъект предпринимательства устанавливает торговый автомат в другом своем помещении, в арендуемом помещении или на улице, то на каждый автомат нужна отдельная «зеленая карта».

Субъекты малого предпринимательства, которые уплачивают единый налог, освобождены от уплаты сбора за размещение объекта торговли. Однако получение такого разрешения обязательно для субъектов, использующих общую систему налогообложения.

Правилами № 227 x (отменено см. Нормативная база) установлено, что торговые автоматы относятся к передвижным малым архитектурным формам (небольшим сооружениям, которые устанавливаются временно без фундамента). А значит, установка торгового автомата на земельном участке требует получения разрешения на размещение передвижных малых архитектурных форм, которое отличается от «зеленой карты». Его выдает соответствующий (районный, городской) орган исполнительной власти. Для этого необходимо подать документы по перечню, установленному Правилами № 227. Затем соответствующий орган градостроения и архитектуры готовит схемы установки торгового автомата и в недельный срок после представления документов выдает Разрешение на размещение малой архитектурной формы (торгового автомата) по форме из приложения 2 к Правилам № 227.

Еще один разрешительный документ, без которого нельзя эксплуатировать торговый автомат, - торговый патент. В соответствии с нормами Закона о патентовании субъект предпринимательства, торгующий за наличность в пунктах продажи товаров, обязан приобрести торговый патент. Торговые автоматы в этом Законе названы пунктами продажи товаров.

Порядок приобретения торговых патентов регулирует Положение № 1077. Согласно п.20 названного документа при осуществлении в одном пункте продажи двух или трех видов торговой деятельности (розничная, оптовая торговля, общественное питание) нужно приобрести один торговый патент по максимальной стоимости. А если в одном помещении осуществляется два вида деятельности (или больше), торговый патент нужно приобретать для осуществления каждого из них. Следовательно, субъекту предпринимательства, который устанавливает торговый автомат в собственном магазине и уже имеет торговый патент, приобретенный по максимальной стоимости, торгового патента для автомата приобретать не нужно. А если автомат (например, по продаже кофе) устанавливается в собственном зале игровых автоматов, то необходимо приобретать два торговых патента - на осуществление торговой деятельности (для торгового автомата) и предоставление услуг в сфере игорного бизнеса.

Через торговый автомат можно продавать разные товары (за исключением запрещенных к продаже через мелкорозничную торговую сеть), поэтому необходимо учитывать фактор принадлежности товара к той или иной группе. Таким образом, если товар можно продавать через автомат, но он входит в перечень товаров отечественного производства, торговля которыми может осуществляться без торгового патента (определен п.6 ст.З Закона о патентовании), приобретать патент не нужно. Например, без патента через автоматы можно продавать хлебобулочные изделия, безалкогольные напитки и мороженое. Однако чай и кофе на разлив не попадают о группу безалкогольных напитков, поэтому для их продажи через автомат нужно приобретать торговый патент.

Для торговли товарами, перечисленными в п.6 ст.З Закона о патентовании, следует приобретать льготный торговый патент. В этот перечень включены открытки и конверты, периодика, косметические салфетки, мыло и другие товары, которые можно продавать и через автоматы.

Субъекты малого предпринимательства - единоналожники освобождены от оплаты торговых патентов, поэтому при торговле через торговые автоматы таких патентов не приобретают.

 

 

Три в одном

 

Получение всех разрешительных документов еще не означает, что можно начинать использование автомата. Существует еще одна процедура, которую необходимо пройти субъекту, связавшему свою предпринимательскую судьбу с торговым автоматом. Это устройство, как известно, не только отпускает дозировано товар, но и принимает от покупателей оплату наличностью. А значит, он одновременно является и регистратором расчетных операций (РРО), и средством измерительной техники (СИТ). Поэтому субъект предпринимательства должен выполнять требования, предъявляемые к средствам расчетов и измерения.

Торговый автомат по Закону об РРО определен как регистратор расчетных операций, который осуществляет в автоматическом режиме выдачу товаров за наличность либо с применением платежных карточек или жетонов и обеспечивает учет их количества и стоимости, В нем реализованы фискальные функции РРО, и он предназначен для регистрации расчетных операций при продаже товаров. Торговый автомат включен в состав электронных контрольно-кассовых автоматов, которые работают без выдачи покупателю чека или другого отчетного документа, без участия физического лица, контролирующего оплату продаваемых товаров.

В Законе об РРО установлено, что субъекты применения РРО должны применять только регистраторы, включенные в Государственный реестр регистраторов расчётных операций (далее - Госреестр), и придерживаться установленного порядка их применения. Поэтому прежде чем приобретать торговый автомат для применения в торговой деятельности, субъект предпринимательства должен проверить:

  • внесен ли такой автомат или его фискальная память (запоминающее устройство) либо фискальный блок в Госреестр;
  • по какому принципу действия он работает (механический или электронный);
  • соответствует ли он требованиям, предъявляемым к реализации фискальных функций автоматами по продаже дозированных штучных товаров, согласно Требованиям № 13.

Таким образом, исходя из определения торгового автомата и его предназначения он подлежит регистрации в налоговом органе (как и книга учета расчетных операций на него) и опломбированию в центре сервисного обслуживания.

Что касается порядка применения (использования) торгового автомата как РРО, то к нему предъявляются все общие требования, предусмотренные Порядком регистрации, опломбирования и применения регистра-торов расчетных операций за товары (услуги) и Порядком регистрации и ведения книг учета расчетных операций и расчетных книжек, утвержденными Приказом № 614.

Однако следует отметить, что предусмотренное п.9 ст.З Закона об РРО требование о ежедневном печатании на РРО фискальных отчетных чеков и хранении их в книгах учета расчетных операций при торговле посредством автоматов не является обязательным. Торговый автомат выделен как исключение из общего правила. Что это значит? Либо такие отчеты не нужно распечатывать, либо, наоборот, нужно обязательно, потому что в Приказе № 614 не предусмотрено никаких исключений. Разъяснений по этому вопросу, нет. По мнению автора, читая рассматриваемую норму, необходимо акцентировать внимание на слове «ежедневно». Поскольку ежедневное распечатывание фискальных отчетов торговым автоматом не обязательно, значит, это нужно делать в силу производственной необходимости. Например, в целях контроля за выручкой (чтобы избежать превышения установленного лимита остатка наличности в кассе предприятия), при инкассации, при инвентаризации товара в автомате. И обязательно нужно подклеивать эти отчеты в книгу учета расчетных операций с внесением соответствующих записей.

Согласно Требованиям № 13 автоматы по продаже дозированных товаров должны быть включены в Государственный реестр средств измерительной техники, допущенных к применению в Украине, и иметь соответствующий сертификат утверждения типа средств измерительной техники. Торговые автоматы для отпуска дозированных товаров отнесены к средствам измерительной техники, значит, для них являются обязательными Правила № 633 x (отменено 11.10.2005). В соответствии с этими Правилами x (отменено 11.10.2005) торговые автоматы отнесены к стационарным СИТ, а измерение объема пищевых жидкостей с применением торговых автоматов осуществляется согласно требованиям эксплуатационной документации предприятия - производителя автоматов.

 

 

Ценник - обязательный атрибут

 

Информация о продаваемых через торговые автоматы товарах входит в состав необходимой и достоверной информации, которую продавец обязан предоставить покупателю. За отсутствие такой информации субъект предпринимательства может быть оштрафован. А ее источником является ценник (ярлык цен).

На всех субъектов хозяйствования, независимо от форм собственности, которые осуществляют торговую деятельность в сфере розничной торговли и общественного питания на территории Украины, распространяются требования Инструкции о порядке обозначения розничных цен на товары народного потребления в предприятиях розничной торговли и общественного питания, утвержденной приказом МВЭСторга от 04.01.97 г. № 2. Поскольку эта инструкция не содержит специальных требований для обозначения цен на товары, продаваемые через торговый автомат, необходимо применять общие правила.

Так, если в автомате осуществляется продажа продовольственных товаров, ценник должен содержать следующую обязательную информацию для потребителя:

  • для штучных товаров и напитков в бутылках — название товара (напитка), вес или емкость, сорт, цену за единицу;
  • для товаров и напитков на разлив - название товара (напитка), сорт, цену за единицу емкости или единицу веса.

При продаже через торговые автоматы непродовольственных товаров ценники на мелкий штучный товар обязательно должны содержать название товара, вес или емкость, цену за штуку или единицу упаковки.

 

ЛИСТ 100-04/58 "Щодо приналежності торгових автоматів ..."

Державний комітет України з питань  технічного регулювання та споживчої політики

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ,
СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ (Укрметртестстандарт)

 

Щодо приналежності торгових автоматів до засобів вимірювальної техніки

 

Зважаючи на те, що останнім часом до Держспоживстандарту та Укрметртестстандарту надходять непоодинокі запити про правомірність віднесення автоматів для приготування напоїв, зокрема кави, Укрметртестстандарт, як Головна організація метрологічної службі України, вважає, що автомати для розливу кави не можуть бути віднесені, до засобів вимірювальної техніки за такими ознаками:

1. Призначення автоматів - не для вимірювання, а для «розливу напоїв, які готуються шляхом змішування харчових компонентів з водою».

Примітка 1. Як відомо десятиріччя з класичної метрології (і сьогодні у визначенні Закону про метрологію та ДСТУ 2681), головними признаками віднесення технічного засобу до засобів вимірювальної техніки є його призначення для вимірювань та приписання йому метрологічних характеристик, тобто необхідних і достатніх для одержання результату вимірювань та оцінки його похибки.
Примітка 2. На основі сенсу примітки 1 було б достатньо обмежитись тільки невідповідністю призначення за п. 1.

 

2. Експлуатаційна документація автоматів, то розглядалась Укрметртестстандартом, не містить регламентації метрологічних характеристик.

 

3. Посилання в документації автоматів на «стандартні дози компонентів» не можуть розглядатись, як посилання на стандарт - документ. Це посилання на формат програмування процесора — в кожному персональному комп'ютері в меню програм є так звані «стандартні», тобто закладені розробником пристрою. На відміну від них володар може внести своє програмування рецептури та режимів.

 

4. Так звані «нормативи», що є не досить коректним перекладом документації на певні види автоматів — це звичайні вимоги до характеристик технологічної реалізації рецептури фірми розробника автоматів або напою — Нес Кафе, Чибо і т.п.. Поняття «Еспрессо», «Каппуччино» та інші - вельми умовні і відображають лише технологічний принцип екстракції та/або змішування компонентів.

 

Перший заступник генерального директора                  М.С.Жалдак

ЛИСТ 7632 "Щодо застосування реєстраторів ..."

 

УКРАЇНА

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

04655 МСП, м. Київ, Львівська пл. 8, тел. (044) 212-44-02, 212-51-59, 212-4520, факс (044) 212-08-41

 

06.09.04 №7632/6/23-2319

ТОВ «Нестле -Україна»
вул. Печенізька, 32 м. Київ, 04107

 

Щодо застосування реєстраторів
розрахункових операцій суб'єктами,
які сплачують єдиний податок

 

Державна податкова адміністрація України розглянула лист ТОВ "Нестле - Україна" (без номера) і повідомляє.

 

Стаття 1 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон) містить загальну норму, згідно якої суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють операції з розрахунків при продажу товарів (послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

 

Враховуючи, що зазначеним законодавчим актом до реєстраторів розрахункових операцій крім звичайних електронних контрольно-касових апаратів, вперше віднесено цілий ряд складних технічних пристроїв, в тому числі, автоматів з продажу товарів (послуг), статтею 11 Закону Кабінету Міністрів України доручено встановити терміни переведення окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, які при проведенні розрахунків використовують подібні технічні пристрої. Передбачалось, що до настання зазначених термінів, промислові підприємства забезпечать розроблення та виготовлення автоматів з продажу товарів (послуг), а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) дня оснащення автоматів, що вже діють.

 

Так, відповідно до урядової постанови від 07 лютого 2001р. № 121 суб'єкти підприємницької діяльності при проведенні розрахунків у готівковій та безготівковій формі починаючи з 1 вересня 2003р. повинні застосовувати автомати з продажу товарів (послуг), які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій і, відповідно, оснащені блоками фіскальної пам'яті.

 

Разом з тим, стаття 9 вищевказаного Закону передбачає звільнення окремих суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють продаж товарів (послуг) від обов'язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій. Пунктом 5 зазначеної статті до таких суб'єктів віднесено фізичних, осіб, які отримали свідоцтво про сплату єдиного податку та здійснюють продаж товарів (крім підакцизних) або надають послуги. Крім того, такі особи відповідно до абзацу 4 статті 13 Закону мають право використовувати власні реєстратори розрахункових операцій без переведення їх у фіскальний режим, які не потребують реєстрації в органах державної податкової служби.

 

Вказана норма поширюється і на суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які є платниками єдиного податку, і здійснюють реалізацію товарів (крім підакцизних) з використанням автоматів з продажу дозованих та штучних товарів.

 

Заступник Голови В.А.Копилов

 

ЗАКОНЫ

ВИМОГИ 13 "Щодо реалізації фіскальних функцій ..."

ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ І ЗАСОБІВ КОНТРОЛЮ ТА УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМ І ГРОШОВИМ ОБІГОМ

 

Додаток 3
до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом
від 27 червня 2002 р. N 13

 

ВИМОГИ
щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу дозованих і штучних товарів

 

Загальні положення

 

1. Дія цих вимог (далі - фіскальні вимоги) поширюється на автомати з продажу дозованих і штучних товарів (далі - автомати) в частині виконання ними фіскальних функцій і обліку кількості проданих товарів.

2. Терміни та визначення, що використовуються, відповідають наведеним у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розділі 1 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) та розділі 1 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614.

3. За принципом дії автомати поділяються на механічні (електромеханічні) та електронні.

Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій механічними (електромеханічними) автоматами

4. До засобів механічних (електромеханічних) автоматів, які реалізують фіскальні функції, належать такі їх складові частини:

  • фіскальна пам'ять у вигляді механічних або електромеханічних лічильників, які накопичують та відображають дані щодо кількості відпущених товарів кожного найменування та суми отриманих коштів (кількості монет кожного номіналу). Конструкція лічильників повинна виключати можливість обнулення або зменшення їх показників;
  • пристрій приймання готівкових коштів.

5. Лічильники повинні знаходитися в кожухах, що пломбуються у встановленому порядку засобами контролю, які унеможливлюють доступ до лічильників та їх відокремлення від автомата без пошкодження кожуха або засобу контролю.

6. Лічильники повинні бути розміщені у місцях, доступних для зчитування їх показників.

7. Автомат повинен забезпечувати блокування прийому платіжних засобів або їх повернення за відсутності товару

8. На корпусі автомата у місці, доступному для огляду, повинні бути нанесені заводський номер і фіскальний номер.

 

Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій електронними автоматами

 

9. До засобів електронних автоматів, які реалізують фіскальні функції, належать такі їх складові частини:

  • фіскальний блок;
  • пристрій приймання готівкових коштів і видачі здачі (за необхідності);
  • зчитувач платіжних карток (за необхідності);
  • пристрій відображення фіскальної інформації.

Якщо згадані складові частини автоматів розміщені в окремих корпусах, встановлення пломб повинне унеможливлювати їх роз'єднання.

10. До складу фіскального блока повинні входити:

  • фіскальна пам'ять;
  • оперативна пам'ять, що накопичує поточні дані про обсяги розрахункових операцій, на основі яких формуються звіти автомата;
  • годинник-календар;
  • процесор, який виконує операції з реєстрації обороту і формує команду видачі товару. Процесор також керує пристроєм відображення фіскальної інформації, виконує формування добових звітів автомата, занесення фіскальної інформації до фіскальної пам'яті;
  • запам'ятовуючий пристрій, який містить внутрішнє програмне забезпечення автомата (програмну пам'ять).

Якщо дані про продаж товарів заносяться безпосередньо до фіскальної пам'яті, то наявність оперативної пам'яті є необов'язковою.

11. Фіскальний блок повинен розміщуватися в єдиному кожусі і пломбуватися засобами контролю безпосередньо після його фіскалізації або після проведення ремонту відповідно до вимог чинного законодавства.

Пломбування повинно унеможливлювати доступ до складових частин фіскального блока без пошкодження засобів контролю або корпуса.

12. Фіскальна пам'ять повинна виготовлятися у вигляді окремого залитого компаундом або окремого, захищеного кожухом та опломбованого виробником конструктивного блока, що не підлягає ремонту та технічному обслуговуванню.

13. Автомат повинен забезпечувати зчитування інформації з фіскальної пам'яті за допомогою сервісних технічних засобів у разі виходу з ладу інших складових частин фіскального блока.

14. За наявності оперативної пам'яті дані про кількість проданих товарів кожного найменування повинні зберігатися в ній до занесення даних до фіскальної пам'яті.

15. У разі відсутності оперативної пам'яті інформація про кожний із проданих товарів повинна зберігатися у фіскальній пам'яті.

16. Годинник-календар повинен працювати незалежно від електроживлення фіскального блока. У разі відключення електроживлення інформація в оперативній пам'яті та годиннику-календарі повинна зберігатися не менш як 1440 годин.

17. Запам'ятовуючий пристрій повинен забезпечувати можливість зчитування програмної пам'яті фіскального блока у машинних кодах або у зашифрованому вигляді для встановлення його відповідності програмній документації виробника.

18. Пристрій для приймання готівкових коштів автомата повинен забезпечувати приймання і перевірку купюр і монет установлених номіналів.

19. Пристрій відображення фіскальної інформації повинен забезпечувати відображення даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті.

20. Зміст записів, кількість записів, що мають зберігатися у фіскальній пам'яті, повинні відповідати наведеним у додатку 1.

21. Автомат повинен передбачати такі режими:

  • режим продажу товарів;
  • тестовий режим;
  • режим звітування.

22. У режимі продажу товарів здійснюється приймання платіжних засобів, видача товарів і здачі (якщо передбачено), а також реєстрація кількості проданих товарів кожного найменування та отриманих коштів.

23. Тестовий режим та режим звітування є службовими, перехід до них повинен здійснюватися тільки після введення відповідного пароля або застосування спеціального ключа.

24. У тестовому режимі перевіряється працездатність усіх складових частин та автомата в цілому. При цьому проведені операції, пов'язані з прийманням платіжних засобів та видачею товарів, реєструються окремо в оперативній (фіскальній) пам'яті.

25. У режимі звітування здійснюється формування та виведення на пристрій відображення фіскальної інформації добових і періодичних звітів (за будь-який відрізок часу його експлуатації) за формою: <код запису> <значення запису> згідно з додатком 2.

26. Формування підсумків інформації, накопиченої за добу в оперативній (фіскальній) пам'яті, і занесення сумарних даних продажу за добу до фіскальної пам'яті повинні проводитись щодоби, автоматично, при зміні поточної дати.

27. Фіскалізація автомата проводиться один раз за весь період експлуатації фіскальної пам'яті. При цьому автомат повинен забезпечити неможливість подальшого виходу з фіскального режиму роботи.

28. До проведення фіскалізації у фіскальній пам'яті повинні бути записані тільки заводський номер автомата і дата його занесення.

29. Під час фіскалізації до фіскальної пам'яті заносяться такі ідентифікаційні дані:

  • фіскальний номер автомата;
  • дата його занесення.

30. Автомат повинен блокувати виконання функцій, крім тих, що забезпечують усунення причин блокування, у разі:

  • спроби несанкціонованого доступу до службових режимів роботи;
  • аварійного обнулення оперативної пам'яті;
  • порушення послідовності виконання операцій, передбачених алгоритмом роботи;
  • вичерпання ємності, несправності, заміни або відключення фіскальної пам'яті;
  • зниження напруги до рівня, при якому не гарантується достовірна обробка даних.

31. Автомат повинен забезпечувати блокування прийому платіжних засобів або здійснення їх повернення за відсутності товару.

32. Блокування повинно супроводжуватися відповідним візуальним або звуковим сигналом і зніматися після усунення причини його виникнення.

33. Автомат повинен забезпечувати можливість завершення або повторення розпочатої до блокування та незавершеної операції

34. Автомати з продажу дозованих товарів або їх дозуючі пристрої повинні бути включені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні, і мати відповідний сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки.

ДЕКРЕТ 56-93 "Про місцеві податки і збори"

ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Про місцеві податки і збори
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 30, ст.336 )

 

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3293-XII ( 3293-12 ) від 17.06.93, ВВР, 1993, N 32, ст.340
N 297/95-ВР від 11.07.95, ВВР, 1995, N 30, ст.229
N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98, ВВР, 1999, N 5-6, ст.39
N 515-XIV ( 515-14 ) від 18.03.99, ВВР, 1999, N 18, ст.140
N 1065-XIV ( 1065-14 ) від 17.09.99, ВВР, 1999, N 45, ст.399
- набирає чинності з 01.01.2000
N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.78
N 1661-III ( 1661-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 29, ст.231
N 1805-III ( 1805-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 39, ст.333
N 2515-III ( 2515-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.179
N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, N 2, ст.5
N 641-IV ( 641-15 ) від 20.03.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.185
- набуває чинності з 01.01.2004 року
N 703-IV ( 703-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.216
- набуває чинності з 01.01.2004 року
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2806-IV ( 2806-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 48, ст.483
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008, ВВР, 2008, N 18, ст.197 )

 

Цей Декрет визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

 

Стаття 1. Види місцевих податків і зборів

До місцевих податків і зборів належать:
( Абзац другий статті 1 виключено на підставі Закону N 641-IV
( 641-15 ) від 20.03.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року )

  • збір за парковку автомобілів;
  • ринковий збір;
  • збір за видачу ордера на квартиру;
  • збір з власників собак;
  • курортний збір;
  • збір за участь у бігах на іподромі;
  • збір за виграш на бігах;
  • збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
  • податок з реклами;
  • збір за право використання місцевої символіки;
  • збір за право проведення кіно- і телезйомок;
  • збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;
  • комунальний податок;

( Абзац шістнадцятий статті 1 виключено на підставі Закону
N 703-IV ( 703-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.01.2004
року )

  • збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;
  • податок з продажу імпортних товарів. (Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3293-12 від 17.06.93)

( Абзац дев'ятнадцятий статті 1 виключено на підставі Закону
N 1661-III ( 1661-14 ) від 20.04.2000 )
( Абзац статті 1 виключено на підставі Закону N 2515-III
( 2515-14 ) від 07.06.2001 )

 

( Статтю 2 виключено на підставі Закону N 641-IV ( 641-15 )
від 20.03.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року )

 

Стаття 3. Збір за парковку автотранспорту

Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.
Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка — у відведених місцях. (Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)
Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.

 

Стаття 4. Ринковий збір

Ринковий збір — це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.
Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).
Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

 

Стаття 5. Збір за видачу ордера на квартиру

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов’язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру. (Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)
Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.
Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

 

Стаття 6. Збір з власників собак

Платниками збору з власників собак є громадяни — власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах.
Збір з власників собак справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору. (Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)
Збір з власників собак стягується органами житлово-комунального господарства.

 

Стаття 7. Курортний збір

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість.
Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. (Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)
Від сплати курортного збору звільняються:

  • діти віком до 16 років;
  • інваліди та особи, що їх супроводжують;
  • учасники Великої Вітчизняної війни;
  • воїни-інтернаціоналісти;
  • учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
  • особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;
  • особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;
  • особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;
  • чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

( Частину четверту статті 7 в редакції Закону N 515-XIV
( 515-14 ) від 18.03.99 виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )


Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання.
При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється.
З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.
Курортний збір справляється:

  • адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих;
  • квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється у порядку, визначеному Радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.

 

Стаття 8. Збір за участь у бігах на іподромі

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.
Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)
Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

 

Стаття 9. Збір за виграш на бігах

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6 відсотків від суми виграшу.

 

Стаття 10. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5 відсотків від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

 

Стаття 11. Податок з реклами

Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.
Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.
Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.
Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.
Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Податок з реклами не сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення соціальної реклами. (Статтю 11 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 145-VI від 18.03.2008)

 

Стаття 12. Збір за право на використання місцевої символіки

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.
Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.
Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб — 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, — п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)

 

Стаття 13. Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).
Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

 

Стаття 14. Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.
Об’єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.
Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.
Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.
Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.
Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Частина шоста статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)

 

Стаття 15. Комунальний податок

 (Дію Статті 15 зупинено на період проведення експерименту для підприємств - учасників економічного експерименту на підставі Закону N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000 )
( Дію статті 15 зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку з питань оподаткування згідно із Законом N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98 )

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

(Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)

 

( Статтю 16 виключено на підставі Закону N 703-IV ( 703-15 )
від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року )

 

Стаття 17. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.
Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.
Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день — за одноразову торгівлю. (Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 297/95-ВР від 11.07.95)
Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право. Встановлення цього збору не стосується тих об’єктів торгівлі, які створені до набрання чинності цим Декретом. (Частина четверта статті 17 в редакції Закону N 2680-III від 13.09.2001)
Для суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (стаціонарних об’єктах), збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі стягується одноразово. (Статтю 17 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом N 2806-IV від 06.09.2005)

Стаття 17-1. Податок з продажу імпортних товарів

Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб’єкти підприємництва.
Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається у декларації, яка подається щоквартально до державної податкової інспекції по району (місту) за місцезнаходженням (місцем проживання) суб’єкта підприємництва. Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не повинен перевищувати 3 відсотків виручки, одержаної від реалізації цих товарів.
(Декрет доповнено статтею 17-1 згідно із Законом N 3293-12 від 17.06.93)

( Статтю 17-2 виключено на підставі Закону N 2515-III ( 2515-14 ) від 07.06.2001 )

 

Стаття 18. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі визначення місцевих податків і зборів

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

 

Стаття 19. Порядок сплати і перерахування місцевих податків і зборів

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

 

Стаття 20. Повернення з бюджету місцевого самоврядування над міру сплачених сум місцевих податків і зборів

Над міру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

 

Стаття 21. Оподаткування іноземних юридичних осіб та громадян

Іноземні юридичні особи і громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

 

Стаття 22. Відповідальність платників за сплату місцевих податків і зборів

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.
Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

 

Стаття 23. Джерела сплати місцевих податків і зборів

Податки і збори, передбачені статтями 8, 13, 14, 15, 16 і 17 цього Декрету, сплачуються юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку).
Податки і збори, передбачені статтями 3, 4, 11 і 12 цього Декрету та внесені за рахунок коштів юридичних осіб, відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг). (Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 641-IV від 20.03.2003 — набуває чинності з 01.01.2004 року)

 

Стаття 24. Заключні положення

Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.

 

Прем’єр-міністр України Л.КУЧМА
Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

м. Київ, 20 травня 1993 року
N 56-93

 

ЗАКОН УКРАЇНИ 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів ..."

 

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

 

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 28, ст.205)
(Вводиться в дію Постановою ВР N 266/95-ВР від 06.07.95, ВВР, 1995, N 28, ст.206)
(В редакції Законів N 227/96-ВР від 06.06.96, ВВР, 1996, N 33, ст.155 N 1776-III від 01.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.315)
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1927-III ( 1927-14 ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.316
N 2156-III ( 2156-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 7, ст.34
N 2746-III ( 2746-14 ) від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 5, ст. 32
N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 2056-IV ( 2056-15 ) від 06.10.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.23
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 )

 

( У тексті Закону слова "Міністерство економіки України" в усіх відмінках замінено словами “центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики” у відповідному відмінку згідно із Законом N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003 )

 

Зміст документу:

 

2. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

3. Розділ II ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ 

4. Розділ III ОБОВ’ЯЗКОВІ ВИМОГИ ДО РЕЄСТРАТОРІВ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ, ЇХ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ

5. Розділ IV КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ

6. Розділ V ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ

7. II. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

 

 

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі — суб’єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. (Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Стаття 2. У цьому Законі терміни вживаються у такомузначенні:

фіскальні функції — здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам’яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;
реєстратор розрахункових операцій — пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
електронний контрольно-касовий апарат — реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів. У цьому Законі до електронних контрольно-касових апаратів відносяться також торговельні автомати або інше подібне устаткування, що призначене для операцій з продажу товарів (послуг) без видачі покупцю чека, іншого звітного документа за готівкові кошти чи їх замінники — жетони, картки платіжних систем або інші замінники грошей, без участі фізичної особи, яка контролює здійснення оплати таких товарів (послуг); (Абзац п’ятий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
комп’ютерно-касова система — реєстратор розрахункових операцій, виконаний із застосуванням комп’ютерних засобів, який додатково виконує технологічні операції, визначені сферою його застосування, і забезпечує друкування розрахункових та інших звітних документів;
електронний контрольно-касовий реєстратор — реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує облік кількості реалізованих товарів (послуг) найменування, друкування розрахункових та інших звітних документів; (Абзац сьомий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
електронний таксометр — реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за проїзд та облік вартості наданих послуг з перевезень пасажирів;
автомат з продажу товарів (послуг) — реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості;
Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій — перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій та їх модифікацій, які відповідають вимогам нормативних актів України, сертифіковані у державній системі сертифікації на відповідність вимогам діючих державних стандартів і дозволені для застосування у сфері, визначеній цим Законом;
фіскальна пам’ять — запам’ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;
виробник — суб’єкт підприємницької діяльності, який виробляє реєстратори розрахункових операцій і є власником конструкторсько-технологічної та програмної документації або відповідної ліцензії на їх виготовлення;
постачальник — виробник або суб’єкт підприємницької діяльності, який за договором з виробником організовує продаж, технічне обслуговування і ремонт реєстраторів розрахункових операцій;
центр сервісного обслуговування — суб’єкт підприємницької діяльності, який за договором з постачальником надає послуги щодо введення в експлуатацію, технічного обслуговування, гарантійного, післягарантійного ремонту реєстраторів розрахункових операцій;
розрахунковий документ — документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;
розрахункова книжка — належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;
книга обліку розрахункових операцій — прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);
фінансова санкція — грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб’єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету;
( Абзац дев'ятнадцятий статті 2 виключено на підставі Закону
N 2156-III ( 2156-14 ) від 21.12.2000 - набуває чинності з
01.01.2001 )

уповноважений банк — банк, зареєстрований на території України, який має ліцензію Національного банку України на проведення валютних операцій і здійснює валютний контроль за операціями суб’єктів підприємницької діяльності, що проводять операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі агентських угод з цим банком;
фіскальний режим роботи — режим роботи реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій;
фіскальний звітний чек — документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам’яті;
фіскальний звіт — документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира;
денний звіт — документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням;
контрольна стрічка — документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів;
місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

 

 

Розділ II ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ

 

Стаття 3. Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; (Пункт 5 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2746-III від 04.10.2001)
6) забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
7) подавати до органів державної податкової служби звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця;
8) реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України;
9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
10) друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;
11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); (Пункт 12 статті 3 в редакції Закону N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;
14) вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування у встановленому порядку;
15) надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України “Про захист прав споживачів”. Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування. (Статтю 3 доповнено пунктом 15 згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

Стаття 4. Уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов’язані:
1) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України;
2) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій;
3) зберігати протягом робочої зміни другий примірник розрахункового документа, що підтверджує здійснення операції;
4) застосовувати у встановленому порядку лише ті реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;
5) видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції;
6) здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти тільки за рахунок коштів банку;
7) забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту;
8) проводити технічне обслуговування і ремонт реєстраторів розрахункових операцій у встановленому порядку;
9) забезпечувати цілісність пломб реєстраторів розрахункових операцій, а також незмінність програмно-технічних засобів, що реалізують фіскальні функції.

Стаття 5. На період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій. (Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
У разі виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, облік цих операцій та формування розрахункових документів здійснюється у порядку, встановленому Національним банком України.

Стаття 6. Облік товарних запасів фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) — у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва. Обов’язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. (Стаття 6 в редакції Закону N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

Стаття 7. Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюється Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Національним банком України.

Стаття 8. Форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.

Стаття 9. Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:
1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; (Пункт 1 статті 9 в редакції Закону N 2746-III від 04.10.2001)
2) при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти);
3) при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України;
4) при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів; (Пункт 4 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
5) при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності — фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив); (Статтю 9 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001, в редакції Закону N 2746-III від 04.10.2001)
6) при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності — фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику; (Статтю 9 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001, в редакції Закону N 2746-III від 04.10.2001)
7) при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив); (Статтю 9 доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001, в редакції Закону N 2746-III від 04.10.2001)
8) при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг)
особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику, у разі коли такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством; (Статтю 9 доповнено пунктом 8 згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
9) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства; (Статтю 9 доповнено пунктом 9 згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
10) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;
(Статтю 9 доповнено пунктом 10 згідно із Законом N 2746-III від 04.10.2001)
11) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу; (Статтю 9 доповнено пунктом 11 згідно із Законом N 2746-III від 04.10.2001)
12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо); (Статтю 9 доповнено пунктом 12 згідно із Законом N 2056-IV від 06.10.2004)
13) при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції). (Статтю 9 доповнено пунктом 13 згідно із Законом N 2056-IV від 06.10.2004)

Стаття 10. Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону. (Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

Стаття 11. Терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

 

 

 

Розділ III ОБОВ’ЯЗКОВІ ВИМОГИ ДО РЕЄСТРАТОРІВ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ, ЇХ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ

 

 

Стаття 12. На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, а також Положення про порядок технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики та Державної податкової адміністрації України.

Стаття 13. Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України. (Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Державною податковою адміністрацією України та Національним банком України.
Порядок перевірки реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, на відповідність вимогам щодо реалізації фіскальних функцій встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Особа, яка відповідно до положень статті 9 цього Закону має право вести облік доходів та витрат у відповідних книгах без застосування реєстраторів розрахункових операцій, має право використовувати власні реєстратори розрахункових операцій без їх переведення у фіскальний режим роботи. При цьому при виникненні спору між контролюючим органом та такою особою щодо обсягу продажу, що дозволяє такій особі користуватися пільгами, визначеними статтею 9 цього Закону, враховуються документи, що є продуктом цих власних реєстраторів розрахункових операцій. (Статтю 13 доповнено частиною згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

Стаття 14. Центри сервісного обслуговування зобов’язані:
1) проводити свою діяльність відповідно до Положення про порядок технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій;
2) у разі виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій забезпечувати відновлення його роботи протягом 72 годин;
3) при здійсненні технічного обслуговування або ремонту реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати відповідність їх конструкції та програмного забезпечення конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

 

 

 

Розділ IV КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ

 

Стаття 15. Контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. (Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
Контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюють Національний банк України, органи державної податкової служби України шляхом проведення оперативних перевірок.

Стаття 16. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов’язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.
Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Забороняється проведення перевірок осіб, визначених у пунктах 5-9 статті 9 цього Закону, щодо діяльності, передбаченої лише цим Законом, іншими державними органами, ніж ті, що визначені контролюючими органами згідно із законодавством України.
(Стаття 16 в редакції Закону N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

 

 

 

Розділ V ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ

 

 

Стаття 17. За порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність — у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; (Пункт 1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій; (Пункт 2 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
3) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну; (Пункт 3 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій; (Пункт 4 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
5) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну; (Пункт 5 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
6) п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; (Пункт 6 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
7) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті; (Пункт 7 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)
8) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника. (Пункт 8 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

Стаття 18. У разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів;
2) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій;
3) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі невідповідності даних розрахункових документів, що підтверджують здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, даним їх других примірників та/або даним фіскального звіту;
4) п’ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, — у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті;
5) п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі застосування при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти реєстратора розрахункових операцій, в який внесено зміни в програмно-технічні засоби, що реалізують фіскальні функції.

Стаття 19. До суб’єктів підприємницької діяльності, що реалізують для застосування у сферах, визначених цим Законом, реєстратори розрахункових операцій з числа включених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення яких внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний реалізований реєстратор розрахункових операцій, при цьому вартість реалізованої продукції повертається покупцю, а реалізована продукція підлягає конфіскації.

Стаття 20. До суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001, в редакції Закону N 2746-III від 04.10.2001)

Стаття 21. До суб’єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001, в редакції Закону N 2746-III від 04.10.2001)

Стаття 22. У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Стаття 23. До суб’єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею, застосовується фінансова санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях. Зазначені цінники та прейскуранти мають бути розміщені у спосіб, який не дозволятиме покупцям (у тому числі контролюючим особам) вилучати такі цінники та прейскуранти поза контролем осіб, уповноважених таким продавцем здійснювати нагляд за дотриманням норм цього Закону. За умисне вилучення працівником контролюючого органу цінника (прейскуранта) з метою неправомірного накладення на продавця адміністративного або іншого стягнення такий працівник притягається до відповідальності згідно з законом. (Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

Стаття 24. У разі встановлення контролюючими органами факту внесення не передбачених конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника змін у конструкцію чи програмне забезпечення належним чином опломбованого реєстратора розрахункових операцій, до центра сервісного обслуговування, який здійснює технічне обслуговування і ремонт цього реєстратора, застосовується фінансова санкція у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

Стаття 25. Суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій. (Дію статті 25 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV від 26.12.2002; дію статті 25 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV від 27.11.2003; дію статті 25 зупинено на 2005 рік згідно із Законом N 2285-IV від 23.12.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV від 25.03.2005)

Стаття 26. Посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, а також посадові особи уповноважених банків та суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками з операцій купівлі-продажу іноземної валюти, за порушення вимог цього Закону притягуються органами державної податкової служби України до адміністративної відповідальності згідно з законом.

Стаття 27. Особи, які внесли непередбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника зміни у конструкцію чи програмне забезпечення реєстраторів розрахункових операцій, що можуть призвести до знищення чи зміни накопичених даних про розрахункові операції за товари (послуги) або даних про операції з купівлі-продажу іноземної валюти, притягаються до відповідальності згідно з законом. (Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

Стаття 28. У разі встановлення при застосуванні реєстратора розрахункових операцій виробничих дефектів в його конструкції чи програмному забезпеченні, які не дозволяють спотворювати інформацію про обсяг розрахункових операцій чи обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, що заноситься до фіскальної пам’яті, виробник зобов’язаний за власні кошти усунути ці дефекти у кожному із реалізованих реєстраторів розрахункових операцій.

Стаття 29. У разі встановлення при застосуванні реєстратора розрахункових операцій виробничих дефектів в його конструкції чи програмному забезпеченні, які дозволяють спотворювати інформацію про обсяг розрахункових операцій чи обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка заноситься до фіскальної пам’яті, до виробника чи постачальника цього реєстратора за рішенням органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому такі реєстратори підлягають конфіскації, виробник або постачальник зобов’язаний повернути їх вартість суб’єкту підприємницької діяльності, а зазначена модель реєстратора розрахункових операцій у встановленому порядку виключається з Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

 

 

II. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.
(Пункт 1 розділу II в редакції Закону N 1927-III від 13.07.2000)

2. Кабінету Міністрів України у місячний термін внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України, що випливають з цього Закону.

3. До приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. (Прикінцеві положення доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

4. Кабінету Міністрів України:
відповідно до статті 10 цього Закону доповнити перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, передбачивши в ньому здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб’єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу, яким згідно з Законом України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” надано статус гірських;
розглянути питання щодо можливості торгівлі тютюновими виробами спеціалізованими кіосками, що здійснюють продаж періодичних видань друкованих засобів масової інформації на умовах застосування спрощеної системи оподаткування.
(Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 2156-III від 21.12.2000 — набуває чинності з 01.01.2001)

5. Кабінету Міністрів України, Національному банку України, Державній податковій адміністрації України, іншим центральним органам виконавчої влади у чотиримісячний термін привести свої нормативні акти у відповідність з цим Законом.

6. Національному банку України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у чотиримісячний термін розробити та затвердити нормативні документи, що визначені у цьому Законі.

7. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, що здійснюють розроблення нормативних документів стосовно технічних вимог до фіскальних засобів контролю для різних сфер застосування, забезпечити узгодження цих документів з Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.

 

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 6 липня 1995 року
N 265/95-ВР

 

ЗАКОН УКРАЇНИ 98/96-ВР "Про патентування деяких ..."

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про патентування деяких видів підприємницької діяльності
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 20, ст. 82)
(Вводиться в дію Постановою ВР N 99/96-ВР від 23.03.96, ВВР, 1996, N 20, ст. 83)

 

(Із змінами, внесеними згідно із Законами N 324/96-ВР від 12.07.96, ВВР, 1996, N 44, ст.214 N 397/97-ВР від 26.06.97, ВВР, 1997, N 36, ст.231 N 499/97-ВР від 18.07.97, ВВР, 1997, N 40, ст.268
N 102/98-ВР від 10.02.98, ВВР, 1998, N 30-31, ст.193
N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98, ВВР, 1999, N 5-6, ст. 39
N 962-XIV ( 962-14 ) від 15.07.99, ВВР, 1999, N 38, ст.345
N 1160-XIV ( 1160-14 ) від 19.10.99, ВВР, 1999, N 50, ст.437
N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.78
N 1492-III ( 1492-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 21, ст.157 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2410-III ( 2410-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 30, ст.143
N 2881-III ( 2881-14 ) від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 14, ст.93
N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
N 402-IV ( 402-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.69
N 849-IV ( 849-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 33-34, ст.267
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3476-IV ( 3476-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 30, ст.259
N 1484-VI ( 1484-17 ) від 09.06.2009 )

(Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників — платників фіксованого сільськогосподарського податку в частині придбання
торгового патенту для здійснення торговельної діяльності згідно із Законом N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98)

(Дію Закону зупинено у частині придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності на період проведення експерименту для підприємств — учасників економічного експерименту згідно із Законом N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000)

 

Цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб’єктами підприємницької діяльності. (Преамбула в редакції Закону N 102/98-ВР від 10.02.98)

 

Зміст

 

2. Стаття 1. Загальні положення

3. Стаття 2. Визначення і зміст торгового патенту

4. Стаття 3. Порядок придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності

5. Стаття 4. Порядок придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями

6. Стаття 5. Порядок придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу

7. Стаття 6. Порядок зарахування коштів, одержаних від продажу торгового патенту

8. Стаття 7. Порядок використання торгового патенту

9. Стаття 8. Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього Закону

10. Стаття 9. Заключні положення

 

 

Стаття 1. Загальні положення

 

1. Об’єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. (Частина перша статті 1 в редакції Закону N 102/98-ВР від 10.02.98)

2. Суб’єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, — резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.

3. Дія цього Закону не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг:
1) підприємств і організацій військової торгівлі, аптек, що перебувають у державній та комунальній власності, а також розташованих у селах, селищах та містах районного значення підприємств та організацій споживчої кооперації та торгово-виробничих державних підприємств робітничого постачання; (Пункт 1 частини третьої статті 1 в редакції Закону N 3476-IV від 23.02.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1484-VI від 09.06.2009)
2) суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб, які:
здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;
сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;
здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;
сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік; сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;
3) суб’єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чинним законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих.
(Частина третя статті 1 в редакції Законів N 324/96-ВР від 12.07.96, N 102/98-ВР від 10.02.98)

4. Не допускається визначення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню, порядку та суб’єктів патентування в інших нормативно-правових актах, а також рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
(Статтю 1 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98)

 

 

Стаття 2. Визначення і зміст торгового патенту

 

1. Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.
( Абзац другий частини першої статті 2 виключено на підставі
Закону N 849-IV ( 849-15 ) від 22.05.2003 )

2. Торговий патент придбавається суб’єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється. (Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98)

3. Торговий патент видається за плату суб’єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб’єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб’єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), — за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб’єктів.
Суб’єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб’єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.
Торговий патент містить такі реквізити:

  • номер торгового патенту;
  • найменування володільця торгового патенту;
  • вид підприємницької діяльності;
  • назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;
  • місце реєстрації громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб’єкта);
  • для транспортних засобів — зазначення “виїзна торгівля";
  • термін дії торгового патенту;
  • місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;
  • відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий ним торговий патент.

Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України.
Додаткові реквізити, які містить спеціальний торговий патент, встановлюються центральним податковим органом України.
(Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 324/96-ВР від 12.07.96, в редакції Закону N 102/98-ВР від 10.02.98)

4. Заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити:
найменування суб’єкта підприємницької діяльності;
витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, — довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;
вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;
найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

 

 

Стаття 3. Порядок придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності

 

1. Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

2. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

3. Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти:
магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;
автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;
лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб’єктам підприємницької діяльності — фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності;
стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;
фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;
оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).

4. Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.
Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:

  • на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;
  • на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від 30 до 160 гривень;
  • на території інших населених пунктів — до 80 гривень.

У разі коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, отримувані внаслідок прийняття зазначених рішень, повністю спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів.
Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.
Термін дії короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів.
Вартість короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 гривень.

5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.
Під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності суб’єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Під час придбання спеціального торгового патенту суб’єкт підприємницької діяльності не вносить одноразову плату.
Суб’єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб’єкт підприємницької діяльності має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб’єкт підприємницької діяльності звільняється від обов’язків довнесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.

6. Без придбання торгового патенту суб’єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

  • хліб і хлібобулочні вироби;
  • борошно пшеничне та житнє;
  • сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;
  • молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;
  • продукти дитячого харчування;
  • безалкогольні напої;
  • морозиво;
  • яловичина та свинина;
  • домашня птиця;
  • яйця;
  • риба;
  • ягоди і фрукти;
  • мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; (Частину шосту статті 3 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом N 1492-III від 22.02.2000)
  • картопля і плодоовочева продукція;
  • комбікорми для продажу населенню.

Пільговий торговий патент видається суб’єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

  • поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв’язку України, і фурнітура до них;
  • періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами — резидентами України; (Абзац дев’ятнадцятий частини шостої статті 3 в редакції Закону N 2410-III від 17.05.2001)
  • проїзні квитки;
  • товари народних промислів (крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, що встановлюється Міністерством культури України);
  • готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев’язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);
  • вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф’яні брикети і дрова для продажу населенню;
  • мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);
  • насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі (незалежно від країни його походження);
  • зошити.

(Частину шосту статті 3 доповнено абзацом двадцять шостим згідно із Законом N 402-IV від 26.12.2002)

У пільговому торговому патенті обов’язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.
Пільговий торговий патент не дає права на здійснення торговельної діяльності товарами, які не зазначені у цій статті.

7. Суб’єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвалідам товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів, одержують пільговий торговий патент (крім суб’єктів підприємницької діяльності, зазначених у пункті 3 частини третьої статті 1).

8. Суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються продажем періодичних видань друкованих засобів масової інформації, одержують пільговий торговий патент на торгівлю супутньою продукцією за таким переліком:
( Абзац другий частини восьмої статті 3 виключено на підставі
Закону N 2410-III ( 2410-14 ) від 17.05.2001 )

( Абзац третій частини восьмої статті 3 виключено на підставі
Закону N 2410-III ( 2410-14 ) від 17.05.2001 )

ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів (незалежно від країни їх походження).

9. Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин і військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців, одержують пільговий торговий патент.

10. Не потребує патентування реалізація суб’єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб’єкта.

11. Не потребує патентування діяльність суб’єктів підприємницької діяльності з закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається по розрахунках у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки).

12. Не потребує патентування діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.

13. У разі придбання пільгового торгового патенту, передбаченого частинами шостою — дев’ятою цієї статті, суб’єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

 

Стаття 3-1. Порядок придбання торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг

(Стаття 3 в редакції Законів N 324/96-ВР від 12.07.96, N 102/98-ВР від 10.02.98)

 

1. Патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.

2. Під побутовими послугами у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов’язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.
Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

3. У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу.

4. Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об’єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг.
Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг за календарний місяць встановлюється в межах таких граничних рівнів:

  • на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;
  • на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від 30 до 160 гривень;
  • на території інших населених пунктів — до 80 гривень.

Термін дії торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг становить 12 календарних місяців.

5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.
Під час придбання торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг суб’єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Суб’єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг за весь термін його дії. Суб’єкт підприємницької діяльності має право придбавати торгові патенти на надання побутових послуг на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб’єкт підприємницької діяльності звільняється від обов’язку довнесення плати за торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.
(Закон доповнено статтею 3-1 згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98)

 

( Статтю 3-2 виключено на підставі Закону N 849-IV ( 849-15 ) від 22.05.2003 )

 

 

Стаття 4. Порядок придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями

 

1. Патентуванню підлягають операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах обміну іноземної валюти. (Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 499/97-ВР від 18.07.97)

2. Під торгівлею готівковими валютними цінностями у цьому Законі слід розуміти продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (у тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту.

3. Під пунктами обміну іноземної валюти у цьому Законі слід розуміти:

  • обмінні пункти уповноважених банків; (Частину третю статті 4 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 499/97-ВР від 18.07.97)
  • обмінні пункти уповноважених банків, що розташовані поза їх операційними залами;
  • обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, які одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;
  • обмінні пункти суб’єктів підприємницької діяльності, які діють на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (обмінного пункту).

4. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі 960 гривень за календарний місяць. (Абзац перший частини четвертої статті 4 в редакції Закону N 102/98-ВР від 10.02.98)
Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями становить 36 календарних місяців.
(Частина четверта статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 499/97-ВР від 18.07.97, N 1344-IV від 27.11.2003 — зміни діють до 1 січня 2005 року, N 2285-IV від 23.12.2004, N 2505-IV від 25.03.2005)

5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.
Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями суб’єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На цю суму зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.
Суб’єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями за весь термін його дії. При цьому суб’єкт підприємницької діяльності звільняється від додаткового внесення плати за торговий патент на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями у разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

 

 

Стаття 5. Порядок придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу

 

1. Патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

2. Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов’язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. (Абзац перший частини другої статті 5 в редакції Закону N 102/98-ВР від 10.02.98)
Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів та більярдних столів).
Надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами відведених на ці цілі приміщень або будівель, а також у приміщеннях, що не мають грального залу для відвідувачів, не дозволяється.
У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (грального місця).

3. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік):

  • для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем — 4200 гривень;
  • для використання грального столу з кільцем рулетки — 192000 гривень;
  • для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) — 144000 гривень за кожний стіл;
  • для використання кегельбанів, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них, — 6000 гривень за кожний гральний жолоб (доріжку);
  • для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, — 1800 гривень за кожний стіл для більярду;
  • для провадження інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці, — 7200 гривень за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу.

(Частина третя статті 5 в редакції Закону N 102/98-ВР від 10.02.98; із змінами, внесеними згідно із Законами N 1160-XIV від 19.10.99, N 1344-IV від 27.11.2003 — зміни діють до 1 січня 2005 року, N 2285-IV від 23.12.2004, N 2505-IV від 25.03.2005)

4. Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).
Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу не дає права на здійснення грального бізнесу, не зазначеного у такому патенті.
Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.
Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб’єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.
Суб’єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії торгового патенту. При цьому суб’єкт підприємницької діяльності звільняється від обов’язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

 

 

Стаття 6. Порядок зарахування коштів, одержаних від продажу торгового патенту

 

Кошти, одержані від продажу торгових патентів, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплати торгового патенту.
( Частину другу статті 6 виключено на підставі Закону
N 849-IV ( 849-15 ) від 22.05.2003 )

Порядок зарахування коштів визначається Кабінетом Міністрів України. (Частина третя статті 6 в редакції Закону N 962-XIV від 15.07.99)
(Статтю 6 доповнено частиною згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98) (Стаття 6 в редакції Закону N 397/97-ВР від 26.06.97)

 

 

Стаття 7. Порядок використання торгового патенту

 

1. Торговий патент повинен бути розміщений:

  • на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності -біля касового апарату;
  • на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;
  • на табличці — для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; (Абзац четвертий частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98)
  • у пунктах обміну іноземної валюти;
  • у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг. (Абзац шостий частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98)

Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

2. Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб’єкту. Передача торгового патенту іншому суб’єкту підприємницької діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб’єкта підприємницької діяльності не дозволяється.
Торговий патент, виданий для здійснення торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), дійсний на території України.
(Абзац другий частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98)
( Статтю 7-1 виключено на підставі Закону N 849-IV ( 849-15 )
від 22.05.2003 )

 

 

Стаття 8. Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього Закону

 

1. Суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність:

  • за порушення строків сплати або неповне внесення чергових платежів нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті; (Абзац другий частини першої статті 8 в редакції Закону N 2881-III від 13.12.2001)
  • за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць;
  • за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб’єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням;
  • за здійснення операцій з реалізації товарів, визначених частинами шостою, сьомою, восьмою та дев’ятою статті 3 цього Закону, без одержання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку одержання та використання пільгового торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у п’ятикратному розмірі вартості пільгового торгового патенту;
  • за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту сплачують штраф у подвійному розмірі вартості короткотермінового патенту за повний термін діяльності суб’єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

2. До дня сплати штрафів, визначених цією статтею, а також до придбання торгового патенту або оформлення пільгового торгового патенту діяльність відповідних суб’єктів підприємницької діяльності зупиняється.

3. Штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п’ятиденний термін відповідно до законодавства.

4. Посадові особи та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності у разі порушення вимог цього Закону притягаються до адміністративної відповідальності згідно із законодавством.
(Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 324/96-ВР від 12.07.96, в редакції Закону N 102/98-ВР від 10.02.98)

 

 

Стаття 9. Заключні положення

 

( Частину першу статті 9 виключено на підставі Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )

( Частину другу статті 9 виключено на підставі Закону N 102/98-ВР від 10.02.98 )

 2. Порядок обліку фінансових результатів, одержаних суб’єктом підприємницької діяльності від здійснення операцій, що підлягають патентуванню згідно з нормами цього Закону, встановлюється Міністерством фінансів України.

3. Контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України. (Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98)

( Дію частини четвертої статті 9 зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) ( Дію частини четвертої статті 9 зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ) ( Дію частини четвертої статті 9 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) ( Дію частини четвертої статті 9 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002 )

4. Суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент. ( Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98 )

5. Положення абзацу другого частини першої статті 2, статті 3-2, частини другої статті 6, статті 7-1 цього Закону застосовуються в порядку експерименту на обмежених територіях, які визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. Експеримент припиняється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, але не раніше одного року після його початку. (Статтю 9 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2881-III від 13.12.2001)

6. Кабінет Міністрів України за поданням органів місцевого самоврядування може достроково припинити проведення експерименту, якщо його наслідком буде істотне зменшення надходжень до відповідних бюджетів та до державних цільових фондів. (Статтю 9 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 102/98-ВР від 10.02.98)

 

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 23 березня 1996 року
N 98/96-ВР

 

НАКАЗ 2 "Про затвердження Інструкції про ..."

МІНІСТЕРСТВО ЗОВНІШНІХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

НАКАЗ
N 02 від 04.01.97 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 20 січня 1997 р. за N 4/1808


Про затвердження Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства

( Із змінами, внесеними згідно з Наказами МЗЕЗторгу
N 252 ( z0204-97 ) від 17.05.97
N 168 ( z0218-99 ) від 23.03.99
Наказами Міністерства економіки
N 80 ( z0495-00 ) від 16.05.2000
N 21 ( z0089-08, z0092-08 ) від 25.01.2008 )

 

Відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” та постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833 “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення” НАКАЗУЮ:
(Преамбула в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)
1. Затвердити Інструкцію про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, що додається.
(Пункт 1 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)
2. Юридичному управлінню (Сервінський А.Ю.) зареєструвати цей наказ в Міністерстві юстиції України.
3. Визнати такими, що не застосовуються на території України, наказ Міністерства торгівлі СРСР від 24.08.50 N 690 “О мероприятиях по упорядочению информации покупателей о ценах на товары в торговой сети и предприятиях общественного питания” та “Инструкцию о порядке обозначения розничных цен на товарах народного потребления”, затверджену Державним комітетом по цінах при Державному плановому комітеті СРСР 17.10.67 за N 10-15/2185, а також таким, що втратив чинність, наказ Міністерства торгівлі УРСР від 02.07.82 N 193 “О порядке обозначения розничных цен на импортных товарах народного потребления”.
4. Управлінню інформаційного забезпечення (Загорняк О.В.)
забезпечити публікацію цього наказу в газеті “Урядовий кур’єр”.

Міністр С.Г.Осика

Затверджено
наказом Міністерства зовнішніх
економічних зв'язків і торгівлі
України від 04.01.97 N 2

 

Інструкція
про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства
(Назва Інструкції із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

 

У тексті Інструкції слово "покупець" в усіх відмінках та числах замінено словом "споживач" у відповідних відмінках та числах згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 ( z0092-08 ) від 25.01.2008.

 

1. Ця Інструкція визначає основні вимоги щодо порядку позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі, закладах ресторанного господарства та спрямована на дотримання прав споживачів щодо одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про ціни на товари відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”.
(Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

2. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють торговельну діяльність у сфері роздрібної торгівлі та ресторанного господарства на території України.
(Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

3. Роздрібні ціни на товари народного споживання (далі — ціни) — це ціни на товари невиробничого споживання, за якими їх продають незалежно від форми розрахунків безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

4. Роздрібні ціни на товари формуються, встановлюються і застосовуються згідно з чинним законодавством.
Працівники, відповідальні за формування, встановлення і застосування роздрібних цін, призначаються керівником суб’єкта господарювання. (Пункт 4 доповнено абзацом згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97)

5. Роздрібні ціни фіксуються суб’єктом господарювання у реєстрі роздрібних цін, де зазначається: назва товару, артикул, марка, тип, оптова відпускна ціна (ціна постачальника) з посиланням на документ, що її засвідчує, розмір торговельної надбавки, встановлена роздрібна ціна.
Документами, які обгрунтовують сформовані і встановлені ціни на товари, що надійшли до підприємств роздрібної торгівлі та закладів ресторанного господарства, є рахунки-фактури, накладні, квитанції про прийняття товарів на комісію, заборні листи, калькуляційні картки, інші супровідні документи, книги надходження товарів, акти останньої інвентаризації, описи-акти уцінки, дооцінки, оформлені в установленому порядку. (Пункт 5 доповнено абзацом згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97)
(Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

6. Інформування споживачів про роздрібні ціни на товари здійснюється за допомогою таких засобів:
ярликів цін (цінників) на зразках товарів або покажчиків цін в підприємствах роздрібної торгівлі;
ярликів цін (цінників), прейскурантів алкогольних напоїв, меню та прейскурантів цін на куповані товари у закладах ресторанного господарства.
Ярлик цін (цінник) призначається для надання споживачам основної інформації на окремий товар, покажчик цін і прейскурант цін на куповані товари — на ряд товарів, що є у продажу, меню — про перелік страв, кулінарних, булочних, борошняних кондитерських виробів, що пропонуються протягом дня.
(Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

7. Ярлики цін (цінники) та покажчики цін повинні мати такі реквізити:

для продовольчих товарів:

  • для вагових товарів — назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів;
  • для товарів чи напоїв, що продаються на розлив, — назва товару чи напою, сорт, ціна за одиницю місткості або одиницю ваги; для штучних товарів та напоїв в пляшках — назва товару чи напою, вага або місткість, сорт, ціна за штуку;
  • для товарів, що розфасовані, — назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки;

для непродовольчих товарів:

  • для товарів, на які ціни встановлені в залежності від сортності, — назва товару, сорт, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;
  • для товарів, на які ціни по сортах не встановлені, — назва товару, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки; для дрібних штучних товарів (парфюмерні, галантерейні та ін.) — назва товару, вага або місткість, ціна за штуку або одиницю упаковки.

У закладах ресторанного господарства в меню зазначається перелік страв, кулінарних, борошняних кондитерських, булочних виробів та напоїв власного виробництва, вихід і ціна однієї порції. У прейскуранті зазначається перелік алкогольних і безалкогольних напоїв, пива, тютюнових, кондитерських виробів та інших закупних товарів, маса, об’єм і ціна на відповідну одиницю продукту, крім того, для алкогольних напоїв — ємність пляшки, ціна за пляшку, за 50 та 100 мілілітрів. У підприємствах з обслуговуванням офіціантами в бланках рахунків повинні бути передбачені графи для зазначення назв страв, кількості порцій, ціни за порцію та підсумкової суми цін відпущеної продукції. (Абзац одинадцятий пункту 7 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

8. Роздрібні ціни також можуть бути позначені на товарних ярликах, етикетках підприємств-виготівників, упаковці, в якій товар продається населенню, або безпосередньо на самому товарі, якщо позначення ціни не псує його товарний вигляд та не знижує якість товару.
Підприємства, що здійснюють продаж друкованої продукції, оформляють ярлики цін (цінники) на її зразках із зазначенням ціни видання та дати позначення ціни. (Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97)
При продажу періодичних друкованих видань (газети, журнали, бюлетені) ціни позначаються безпосередньо на їх зразках, що зберігаються до кінця продажу. (Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97)
При реалізації лікарських препаратів і виробів медичного призначення через мережу аптечних закладів ціни позначаються безпосередньо на оригінальній упаковці виробу. (Пункт 8 доповнено абзацом згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97)

9. У підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, у тому числі в стаціонарній дрібнороздрібній торговельній мережі (крім зазначених в абзаці другому цього пункту), ярлики цін (цінники), прейскуранти цін на куповані товари, покажчики цін обов’язково підписуються працівником, відповідальним за формування, установлення або застосування цін, і завіряються печаткою або штампом суб’єкта господарювання із зазначенням дати підписання. Для підприємств споживчої кооперації, крім розташованих у містах, печатка або штамп не є обов’язковими. (Абзац перший пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)
У підприємствах роздрібної торгівлі, що при розрахунках з споживачами застосовують сучасну технологію автоматизованої ідентифікації товарів за їх штриховими кодами, а значення цін товарів зберігається в пам’яті ЕККА або комп’ютера, завірення ярликів цін (цінників) підписом з датою та печаткою або штампом не обов’язкове. У відділах та секціях торговельних залів таких підприємств у доступному для споживачів місці повинен бути прейскурант цін, завірений підписом працівника, відповідального за формування, установлення або застосування цін, та печаткою із зазначенням дати підписання.
У закладах ресторанного господарства меню і прейскурант мають бути підписані керівником, бухгалтером (калькулятором) та матеріально-відповідальною особою (завідувач виробництва, бригадир, буфетник, бармен тощо) і скріплені печаткою суб’єкта господарювання. (Абзац третій пункту 9 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)
(Пункт 9 в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97; в редакції Наказу Мінекономіки N 80 від 16.05.2000)

10. У пересувній дрібнороздрібній торговельній мережі ярлики цін (цінники), покажчики цін обов’язково підписуються працівником, відповідальним за формування, встановлення або застосування цін, і завіряються печаткою суб’єкта господарювання або штампом із зазначенням дати.* (Пункт 10 в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97)

* У системі споживчої кооперації при здійсненні виносної (вивізної) торгівлі допускається оформлення засобів інформування про ціни на товари без печатки чи штампа суб’єкта господарювання при наявності дозволу-накладної, яка підписується керівником та бухгалтером суб’єкта господарювання і завіряється печаткою.
(Примітка до пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97)

11. Після проведення переоцінки товарів згідно з Порядком проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, затвердженим Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України 31.05.93 за N 37-20/248/07-104 (із змінами і доповненнями,, та Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженим наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 10.09.96 N 120/190, суб’єкт господарювання повинен перемаркірувати ціни шляхом закреслення попередньої ціни і позначення нової ціни на ярликах цін (цінниках), товарних ярликах, етикетках підприємств-виготівників, упаковці та ін. кожної одиниці товару і засвідчити підписом працівника, відповідального за формування, встановлення або застосування цін.
Якщо старі ціни на товарах закреслити неможливо (наприклад, були позначені етикетпістолетом), нові ціни позначаються шляхом наклеювання їх безпосередньо на попередні.
При перемаркіруванні цін на товарах, уцінених у зв’язку з частковою втратою якості, на товарних ярликах, упаковці або ярликах цін (цінниках) ставиться літера “П”.
В торговельному залі підприємства роздрібної торгівлі, закладу ресторанного господарства вивішуються оголошення про нові ціни, які зберігаються до остаточного продажу цих товарів. (Абзац четвертий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)
(Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 252 від 17.05.97)

12. Оформлення засобів інформування про ціни проводиться до надходження товару до торговельного залу або об’єкта дрібнороздрібної торговельної мережі.
Працівники суб’єкта господарювання до початку роботи повинні перевірити наявність і правильність оформлення ярликів цін (цінників), покажчиків цін, меню, прейскурантів цін на куповані товари.

13. Всі засоби інформування про ціни на товари виготовляються друкарським або іншим способом і повинні бути оформлені чітко, естетично (чорнилом, пастою, штемпельною фарбою (штампом) та ін.) відповідно до чинного законодавства про мови.
Забороняється позначення цін олівцем.
Спосіб позначення роздрібних цін на конкретні товари (штамп, чорнило, паста, маркування етикетпістолетом та ін.) визначається керівником суб’єкта господарювання.
При позначенні цін етикетпістолетом чи наклеюванні стрічки з позначенням ціни підпис працівника, відповідального за формування, встановлення цін, і позначення дати не обов’язкові.

14. У закладах ресторанного господарства класів “люкс” і “вищий”, ярлики цін (цінники), меню, прейскуранти цін на куповані товари, інші види друкованої рекламної продукції повинні бути виготовлені на високому художньому рівні.
(Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 168 від 23.03.99, Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

15. Ярлики цін (цінники), покажчики цін на товари, прейскуранти цін на куповані товари, яких вже немає в продажу, повинні знищуватись.

16. Споживач має право на перевірку ціни товару. На вимогу споживача продавець зобов’язаний надати йому документи, що підтверджують ціну товару.
(Пункт 16 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

17. За порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.
(Пункт 17 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

18. Контроль за дотриманням цієї Інструкції здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції відповідно до законодавства.
(Пункт 18 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

 

НАКАЗ 614 "Про затвердження нормативно-правових ..."

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

 

НАКАЗ
N 614 від 01.12.2000 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 105/5296

 

Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
адміністрації

N 116 ( z0413-01 ) від 20.03.2001
N 279 ( z0724-01 ) від 09.07.2001
N 248 ( z0652-04 ) від 28.04.2004
N 28 ( z0126-10 ) від 21.01.2010 )

 

Відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), що додаються.

2. Затвердити форму N ЗВР-1 “Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок)” та Порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, що додаються.

3. Управлінню організації оперативного контролю Головного управління податкового аудиту в установленому порядку подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Головному управлінню масово-роз’яснювальної роботи забезпечити публікацію наказу та затверджених цим наказом нормативних документів у газеті “Урядовий кур’єр” та в журналі “Вісник податкової служби України”.

5. Наказ набирає чинності через 30 днів після офіційного оприлюднення і вводиться в дію з 1 липня 2001 року. (Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 116 від 20.03.2001)

6. З дня набрання чинності цим наказом уважати таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 18.09.97 N 343 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.97 за N 594/2398, із змінами та доповненнями.

7. З дня набрання чинності цим наказом усі реєстратори розрахункових операцій, що перебувають в експлуатації, повинні бути опломбовані згідно з порядком опломбування, затвердженим даним наказом, у двомісячний термін.

8. Вимоги до форми і змісту фіскальних касових чеків не поширюються на розрахункові документи, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій, включеними до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів та комп’ютерних систем до моменту набрання чинності даним наказом.

9. Протягом трьох місяців з дня набрання чинності даним наказом суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати товарні чеки та журнали використання електронного контрольно-касового апарата, визначені Положенням про порядок реєстрації та застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 18.09.97 N 343 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.12.97 за N 594/2398, із змінами та доповненнями, якщо зазначені вище товарні чеки були зареєстровані в органах державної податкової служби до моменту набрання чинності даним наказом.

10. Автопідприємствам та підприємствам електротранспорту дозволяється використання в установленому порядку розрахункових документів у вигляді квитків усіх різновидностей, які є в запасі цих підприємств, не довше ніж протягом двох місяців з дня набрання чинності даним наказом.

11. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Державної податкової адміністрації України Кальніченка І.В.

 

В.о. Голови Ф.О.Ярошенко

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної податкової
адміністрації України
01.12.2000 N 614

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
5 лютого 2001 р.
за N 105/5296

ПОЛОЖЕННЯ
про форму та зміст розрахункових документів
( По тексту посилання на пункт 2.7 замінено посиланням
на пункт 2.6 згідно з Наказом ДПА N 116 ( z0413-01 )
від 20.03.2001 )

(У тексті Положення слова "суб'єкти підприємницької діяльності" в усіх відмінках замінено словами “суб’єкт господарювання” у відповідному відмінку та абревіатуру “СПД” замінено абревіатурою “СГ” згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 28 від 21.01.2010)

Це Положення розроблено на виконання Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб’єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Положення не поширюється на розрахункові проїзні та перевізні документи на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті.

 

Зміст

 

2. Визначення термінів

3. Загальні положення

4. Фіскальний касовий чек на товари (послуги)

5. Фіскальний касовий чек видачі коштів

6. Розрахункова квитанція

7. Квитки на приміські автомаршрути

8. Квитки на міські автомаршрути

9. Багажний квиток на приміські автомаршрути

10. Квиток на міські маршрути електротранспорту

11. Білети державних лотерей

12. Квитанції на послуги підприємств поштового зв’язку

13. Спрощена розрахункова квитанція

14. Розрахункові документи для залізничного транспорту

15. Прикінцеві положення

 

 

1. Визначення термінів

 

У Положенні наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Місцезнаходження (місце проживання) суб’єкта господарювання -
місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи, що зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію суб’єкта господарювання (далі — СГ).
Назва СГ — назва юридичної особи або прізвище, ініціали фізичної особи, які зазначені у свідоцтві про державну реєстрацію СГ. Дозволяється використовувати в назві загальноприйняті скорочення, наприклад, ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), МП (мале підприємство), ЗАТ (закрите акціонерне товариство).
Господарська одиниця — стаціонарний або пересувний об’єкт, у т.ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
Назва господарської одиниці — назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).
Адреса господарської одиниці — адреса, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності чи користування господарською одиницею).
Агент — СГ, що одержав у встановленому законодавством порядку ліцензію на провадження діяльності з випуску та проведення державних лотерей.
Найменування товару (послуги) — слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ.
Літерне позначення ставки податку на додану вартість — літера, яка відповідає групі товарів (послуг), продаж яких оподатковується податком на додану вартість (далі — ПДВ) за однією і тією самою ставкою, або групі товарів (послуг), продаж яких не оподатковується ПДВ.
Фіскальний номер — сформований відповідно до встановлених правил унікальний номер реєстратора розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій, який надається органом державної податкової служби при реєстрації відповідного засобу обліку розрахункових операцій.
Сума розрахунку — сума готівкових коштів, яка отримана від покупця за продані товари (послуги) або видана йому при поверненні товару (рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державні лотереї та в інших випадках), або сума безготівкових коштів у разі застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Розрахунковий документ, розрахункова операція, реєстратор розрахункових операцій, розрахункова книжка, книга обліку розрахункових операцій — згідно зі статтею 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Сфера призначення — умови проведення розрахункових операцій, які встановлені у даному Положенні для окремих форм розрахункових документів. (Розділ 1 доповнено абзацом згідно з Наказом ДПА N 279 від 09.07.2001)
Алкогольні напої, тютюнові вироби — згідно зі статтею 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. (Розділ 1 доповнено абзацом згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)
Авторизація, держатель платіжної картки, код авторизації, платіжна картка, платіжна система, платіжний термінал — згідно з Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27.08.2001 N 367 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.11.2001 за N 954/6145 (зі змінами та доповненнями). (Розділ 1 доповнено абзацом згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)

 

 

2. Загальні положення

 

2.1. Установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим. (Пункт 2.1 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 279 від 09.07.2001)
2.2. У наведених у додатках 1-8 до Положення формах розрахункових документів взаєморозміщення написів та даних на полі документа є рекомендованим. Розрахункові документи, визначені цим Положенням, крім тих, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій, є варіантами розрахункових квитанцій, зазначених в абзаці шістнадцятому статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. (Абзац перший пункту 2.2 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)
Написи на розрахункових документах, указані в додатках у кутових дужках (наприклад, “Назва СГ"), означають надруковані, проштамповані або записані в розрахунковому документі конкретизовані дані про СГ, товар, послугу і т.ін.
(Пункт 2.2 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 279 від 09.07.2001)
( Пункт 2.3 виключено на підставі Наказу ДПА N 116
( z0413-01 ) від 20.03.2001 )

2.3. Розрахункові документи, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій на паперовому носії, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані, зокрема інформацію, яка визначена технічними вимогами до спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій.
2.4. Якщо розрахункова операція проводиться не в національній валюті України, то в розрахунковому документі необхідно вказувати назву або загальноприйняте умовне позначення валюти. При проведенні розрахункової операції з використанням декількох валют усі вартісні реквізити в розрахункових документах повинні вказуватися за кожною валютою окремо.
2.5. Форма і зміст розрахункових документів (крім тих, які друкуються реєстраторами розрахункових операцій), що використовуються при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом, повинні відповідати Типовим формам квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 N 278 “Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом та Тарифних зон перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах”, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.06.2000 за N 368/4589 (далі — наказ Мінтрансу N 278), за винятком квитків на приміські автомаршрути (типи ПА-1, ПА-2), міські автомаршрути (типи МА-1, МА-2), багажних квитків на приміські автомаршрути (тип КБ-2), наведених у додатках 2, 3 та 6 до зазначеного вище наказу.
2.6. Бланки розрахункових документів, що використовуються суб’єктами господарювання при проведенні розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій, повинні виготовлятися за затвердженими зразками, у випадках, визначених цим Положенням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку” від 19.04.93 N 283 та Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 25.11.93 N 98, Служби безпеки України від 15.11.93 N 118 та Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.93 N 740 “Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку”, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14.01.94 за N 8/217. (Пункт 2.6 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)

 

 

3. Фіскальний касовий чек на товари (послуги)

 

3.1. Фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі — касовий чек) — це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1.
3.2. Касовий чек повинен містити такі обов’язкові реквізити:
назву господарської одиниці;
адресу господарської одиниці;
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, — індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України “Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери “ПН";
для СГ, що не є платниками ПДВ, — ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери “ІД";
якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, — то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги);
вартість одиниці виміру товару (послуги);
найменування товару (послуги);
літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги);
позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати;
загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово “СУМА” або “УСЬОГО";
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком -
літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка — великі літери “ПДВ";
порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;
фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери “ФН";
напис “ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК” та логотип виробника. (Абзац п’ятнадцятий пункту 3.2 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)
3.3. Рядки 5 і 6 (додаток 1) повторюються відповідно до кількості різних найменувань товарів (послуг), які оплачені за одним касовим чеком. Якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) дорівнює одиниці виміру, то відомості про товар (послугу) можна друкувати в одному рядку. Якщо реєстратор розрахункових операцій працює з цінами (тарифами), що включають ПДВ, то в касовому чеку друкується вартість кожного товару (послуги) з урахуванням ПДВ, інакше — вартість без урахування ПДВ.
3.4. Рядок 7 (додаток 1) повторюється відповідно до кількості різних форм оплати. У разі здійснення оплати тільки в готівковій формі дозволяється не друкувати рядок 7.
3.5. Рядок 9 (додаток 1) повторюється відповідно до кількості податкових груп за різними ставками ПДВ. Дозволяється не друкувати рядки за податковими групами, де сума ПДВ дорівнює нулю.
3.6. У разі застосування при проведенні розрахунків з використанням платіжної картки платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек повинен додатково містити такі обов’язкові реквізити:
реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери “ПК";
напис “Код авт.” та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням платіжних карток без виконання процедур авторизації;
підпис касира та підпис держателя платіжної картки (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи “Касир” та “Держатель ПК”.
(Розділ 3 доповнено пунктом 3.6 згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)

 

 

4. Фіскальний касовий чек видачі коштів

 

4.1. Фіскальний касовий чек видачі коштів (далі — видатковий чек) — це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державні лотереї та в інших випадках. Форма N ФКЧ-2 видаткового чека наведена в додатку 2.
4.2. Видатковий чек повинен містити обов’язкові реквізити:
назву господарської одиниці;
адресу господарської одиниці;
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, — індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно із Законом України “Про податок на додану вартість” ; перед номером друкуються великі літери “ПН";
для СГ, що не є платниками ПДВ, — ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери “ІД";
назву операції виплати;
суму коштів, яка видається за операцією виплати;
якщо операція виплати повторюється, — то кількість здійснених однотипних операцій виплати, суму коштів за цими операціями;
літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої суми коштів, що видається;
позначення форми виплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою виплати;
загальну суму виданих коштів у межах чека, перед якою друкується слово “СУМА” або “УСЬОГО";
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком -
літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку операціями виплати, на початку рядка — великі літери “ПДВ";
порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік)
та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;
фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери “ФН";
напис “ВИДАТКОВИЙ ЧЕК” та логотип виробника. (Абзац п’ятнадцятий пункту 4.2 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)
4.3. Рядки 5 і 6 (додаток 2) повторюються відповідно до кількості типів операцій виплати, які проведені за одним видатковим чеком. Якщо однотипні операції виплати не повторюються, то відомості про операцію можна друкувати в одному рядку. Якщо реєстратор розрахункових операцій працює з цінами (тарифами), що включають ПДВ, то у видатковому чеку друкується сума коштів за кожною операцією виплати з урахуванням ПДВ, інакше — сума коштів без урахування ПДВ.
4.4. Рядок 7 (додаток 2) повторюється відповідно до кількості різних форм виплати. У разі здійснення виплати тільки в готівковій формі дозволяється не друкувати цей рядок.
4.5. Рядок 9 (додаток 2) повторюється відповідно до кількості податкових груп за ставками ПДВ. Дозволяється не друкувати рядки за податковими групами, де сума ПДВ дорівнює нулю.
4.6. У видатковому чеку, надрукованому реєстратором розрахункових операцій, що забезпечує окреме накопичення у фіскальній пам’яті додатних та від’ємних сум, перед сумою виданих коштів може друкуватися знак “-” (мінус).
4.7. У разі застосування при проведенні розрахунків з використанням платіжної картки платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, видатковий чек повинен додатково містити обов’язкові реквізити, визначені в пункті 3.6 розділу 3 цього Положення. (Розділ 4 доповнено пунктом 4.7 згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)

 

 

5. Розрахункова квитанція

 

5.1. Розрахункова квитанція — це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. Форма N РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку 3. (Пункт 5.1 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА N 279 від 09.07.2001, N 248 від 28.04.2004)
5.2. Розрахункова квитанція складається з двох частин — корінця та відривної частини.
5.3. Відривна частина розрахункової квитанції повинна містити обов’язкові реквізити:
напис “РОЗРАХУНКОВА КВИТАНЦІЯ”, серію (чотири літери) та номер (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції;
назву СГ;
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ юридичної особи або ідентифікаційний номер за ДРФО фізичної особи, перед яким написані (надруковані) великі літери “ІД";
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, — індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно із Законом України “Про податок на додану вартість” ; перед номером написані (надруковані) великі літери “ПН"; за наявності на розрахунковій квитанції податкового номера дозволяється не вказувати ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (номер за ДРФО);
назви окремих реквізитів, які стосуються даних про товар (послугу), а саме: написи “Найменування товару (послуги)”, “Вартість о.в.” (вартість одиниці виміру), “ПДВ(%)”, “Вартість";
рядки для записування даних про товар (послугу) або про операцію виплати: найменування товару (послуги, назви операції виплати), вартості одиниці виміру товару (суми коштів по одній операції виплати), ставки ПДВ у відсотках, вартості товару (суми коштів по здійснених операціях виплати), а в разі продажу алкогольних напоїв або тютюнових виробів — найменування товару та його вартість; (Абзац сьомий пункту 5.3 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004) напис “Сума розрахунку (грн.,коп.)” та загальну вартість усіх товарів (послуг), оплачених за однією розрахунковою квитанцією (загальну суму виданих коштів);
напис “Розрахунок провів”, рядок для підпису особи, що здійснює розрахунки;
дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків. (Абзац десятий пункту 5.3 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)
5.4. Корінець розрахункової квитанції повинен містити обов’язкові реквізити:
серію та номер, які нанесені при виготовленні бланка квитанції та збігаються з серією та номером відривної частини;
напис “Сума розрахунку (грн.,коп.), усього” та загальну суму отриманих за товар або послугу (виданих покупцеві) коштів;
напис “у т.ч. за ставкою ПДВ 20 %”, суму коштів, отриманих за товари чи послуги, продаж яких оподатковується ПДВ за ставкою 20%, або суму виданих покупцеві коштів, якщо видана сума зменшує податкові зобов’язання платника ПДВ;
рядки для записування даних про товари (послуги), а в разі продажу алкогольних напоїв або тютюнових виробів — найменування товару та його вартість; (Пункт 5.4 розділу 5 доповнено абзацом згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)
дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків. (Пункт 5.4 розділу 5 доповнено абзацом згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)
5.5. При виготовленні бланка розрахункової квитанції додатково до серії та номера можуть наноситися друкарським способом інші обов’язкові реквізити.

 

 

6. Квитки на приміські автомаршрути

 

6.1. Квитки на приміські автомаршрути — це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за послуги з перевезення пасажирів у приміському автотранспорті. Форми N КПА-1 квитка на приміський автобус та N КПА-2 квитка на приміське маршрутне таксі наведені в додатку 4. (Пункт 6.1 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 279 від 09.07.2001)
6.2. Квиток на приміський автомаршрут повинен містити обов’язкові реквізити, визначені формами типу ПА-1 (для приміських автобусів) або ПА-2 (для приміського маршрутного таксі), наведеними в додатку 2 до наказу Мінтрансу України N 278, а також серію (чотири літери) та номер (шість цифр).
6.3. Усі реквізити квитків наносяться друкарським способом при їх виготовленні.

 

 

7. Квитки на міські автомаршрути

 

7.1. Квитки на міські автомаршрути — це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті. Форми N КМА-1 квитка на міський автобус та N КМА-2 квитка на міське маршрутне таксі наведені в додатку 5. (Пункт 7.1 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 279 від 09.07.2001)
7.2. Квиток на міський автобус повинен містити обов’язкові реквізити, визначені формою типу МА-1, що наведена в додатку 3 до наказу Міністерства транспорту України від 31.05.2000 N 278, а також серію (чотири літери) та номер (шість цифр).
7.3. Квиток на міське маршрутне таксі повинен містити обов’язкові реквізити, визначені формою типу МА-2, що наведена в додатку 3 до наказу Мінтрансу N 278, а також серію (чотири літери) та номер (шість цифр).
7.4. Усі реквізити квитків наносяться друкарським способом при їх виготовленні.

 

 

8. Багажний квиток на приміські автомаршрути

 

8.1. Багажний квиток на приміські автомаршрути (далі — багажний квиток) — це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та який видається при реєстрації розрахункових операцій за послуги з перевезення багажу в приміському автотранспорті. Форма N КБП-1 багажного квитка наведена в додатку 6. (Пункт 8.1 розділу 8 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 279 від 09.07.2001)
8.2. Багажний квиток повинен містити обов’язкові реквізити, визначені формою типу КБ-2, що наведена в додатку 6 до наказу Мінтрансу N 278, а також серію (чотири літери) та номер (шість цифр).
8.3. Усі реквізити квитків наносяться друкарським способом при їх виготовленні.

 

 

9. Квиток на міські маршрути електротранспорту

 

9.1. Квиток на міські маршрути електротранспорту (далі -
квиток на електротранспорт) — це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та який видається при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги підприємств з перевезення пасажирів у міському електротранспорті — тролейбусі та трамваї. Форма N КМЕ-1 квитка на електротранспорт наведена в додатку 7. (Пункт 9.1 розділу 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 279 від 09.07.2001)
9.2. Квиток на електротранспорт повинен містити такі обов’язкові реквізити:
напис “Квиток на проїзд у міському тролейбусі, трамваї";
вартість проїзду;
серію (чотири літери) та номер (шість цифр).
9.3. Усі реквізити квитків наносяться друкарським способом при їх виготовленні.

 

 

10. Білети державних лотерей

 

10.1. Білети державних лотерей — це розрахункові документи, бланки яких є документами суворого обліку та виготовлені друкарським способом відповідно до п.2.6 Положення (або ввезені на підставі ліцензії на випуск та проведення державної лотереї) за затвердженими зразками, що додаються до відповідних Умов випуску та проведення лотереї (далі — Умови) згідно з Положенням про порядок реєстрації випуску та проведення державних грошових лотерей в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 N 574 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску та проведення державних грошових лотерей в Україні”, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій при розповсюдженні державних лотерей.
10.2. Білет державної лотереї повинен містити обов’язкові реквізити:
назву агента;
назву лотереї, зазначену в Умовах;
вартість білета;
унікальний у межах окремої лотереї номер білета, порядок формування якого визначений відповідними Умовами.
10.3. Білет державної лотереї може складатися з декількох з’єднаних між собою частин, якщо це визначено відповідними Умовами. При цьому унікальний номер білета проставляється на кожній його частині.
10.4. Усі реквізити білетів державних лотерей наносяться друкарським способом при їх виготовленні.

 

 

11. Квитанції на послуги підприємств поштового зв’язку
N 116 ( z0413-01 ) від 20.03.2001 )

 

11.1. Квитанції на послуги підприємств поштового зв’язку — це розрахункові документи, бланки яких повинні виготовлятися відповідно до вимог, що затверджені наказом Державного комітету зв’язку України від 07.12.98 N 167 “Про затвердження бланків квитанційних книжок форм N 1, N 5, N 47, N П-2, вимог щодо виготовлення та Інструкції про порядок обліку та застосування квитанційних книжок у філіалах підприємства поштового зв’язку та їхніх структурних підрозділах”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.05.99 за N 314/3607. (Пункт 11.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 116 від 20.03.2001)
11.2. Форми бланків квитанційних книжок повинні відповідати формам N 1, N 5, N 47 та N П-2, затвердженим зазначеним вище наказом.
11.3. Квитанції на послуги підприємств поштового зв’язку повинні містити обов’язкові реквізити:
написи, позначення та інші елементи бланка квитанції, визначені затвердженими формами;
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ підприємства зв’язку;
номер квитанції;
загальну суму розрахунку;
відбиток календарного штемпеля місця приймання.
(Пункт 11.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА N 116 від 20.03.2001)
11.4. Обов’язковість інших реквізитів квитанцій встановлюється Державним комітетом зв’язку та інформатизації України.

 

 

12. Спрощена розрахункова квитанція

 

12.1. Спрощена розрахункова квитанція — це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій, якщо відповідно до чинного законодавства розрахунки проводяться без застосування реєстратора розрахункових операцій:
за товари або послуги (за винятком алкогольних напоїв та тютюнових виробів), якщо загальна сума розрахунку не перевищує 10 гривень; (Абзац другий пункту 12.1 розділу 12 в редакції Наказу ДПА N 248 від 28.04.2004)
при продажу квитків тривалого користування (на декаду і більш тривалий період) на проїзд у міському або приміському пасажирському транспорті, якщо такі квитки є документами суворого обліку;
при видачі коштів у разі приймання від населення вторинної сировини (крім металобрухту).
Форма N РК-2 спрощеної розрахункової квитанції наведена в
додатку 8.
12.2. Спрощена розрахункова квитанція складається з двох частин — корінця та відривної частини.
12.3. Відривна частина спрощеної розрахункової квитанції повинна містити обов’язкові реквізити:
серію (чотири літери) та номер (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції;
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ юридичної особи або ідентифікаційний номер за ДРФО фізичної особи, перед яким написані (надруковані) великі літери “ІД";
напис “Всього” та загальну вартість усіх товарів (послуг), оплачених за однією спрощеною розрахунковою квитанцією (загальну суму виданих коштів).
12.4. Корінець спрощеної розрахункової квитанції повинен містити обов’язкові реквізити:
серію (чотири літери) та номер (шість цифр), які нанесені при виготовленні бланка квитанції та збігаються із серією та номером відривної частини;
напис “Всього” та загальну вартість усіх товарів (послуг), оплачених за однією спрощеною розрахунковою квитанцією (загальну суму виданих коштів).
12.5. При виготовленні бланка спрощеної розрахункової квитанції додатково до серії та номера можуть наноситися друкарським способом інші обов’язкові реквізити.
(Положення доповнено розділом 12 згідно з Наказом ДПА N 279 від 09.07.2001)

 

 

13. Розрахункові документи для залізничного транспорту

 

13.1. Розрахункові документи для залізничного транспорту — це проїзні та перевізні документи, бланки яких виготовлені друкарським способом відповідно до п. 2.6 Положення, а окремі реквізити заповнюються з використанням автоматизованих систем керування або ручним способом при проведенні розрахункових операцій.
13.2. Форма і зміст проїзних та перевізних документів для залізничного транспорту встановлені Порядком оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та Державної податкової адміністрації України від 24.10.2001 N 712/431 “Про затвердження Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті” та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.02.2002 за N 116/6404.
13.3. Квитки приміського сполучення за кодами 101 і 102, абонементні квитки пільговий та повний, квиток вихідного дня місячний, квитанції за кодами ЛУ-99, ГУ-57, ГУ-57а, МД4-3 та ЛУ-9 є формами розрахункових квитанцій для оформлення розрахунків за послуги з перевезення пасажирів, багажу та інші послуги у випадках, коли законом передбачено використання розрахункової книжки.
(Положення доповнено розділом 13 згідно з Наказом ДПА N 248 від 28.04.2004)

 

 

14. Прикінцеві положення

 

14.1. За поданням міністерств та інших центральних органів виконавчої влади для підприємств і організацій, що входять до сфери їх управління, Державною податковою адміністрацією України можуть бути встановлені інші форма та зміст розрахункових документів.

 

Начальник управління організації оперативного контролю С.М.Німченко

 

ПОСТАНОВА 1077 "Про затвердження Положення ..."

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА
від 13 липня 1998 р. N 1077 Київ

 

Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1439 ( 1439-2003-п ) від 10.09.2003 )

 

На виконання Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1996 р. N 563 “Про затвердження Положення про порядок реалізації, обліку торгових патентів і контролю за їх використанням” (ЗП України, 1996 р., N 13, ст. 345) та від 24 лютого 1997 р. N 190 “Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок реалізації, обліку торгових патентів і контролю за їх використанням” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 9, с. 54).

 

Перший
віце-прем’єр-міністр України А.ГОЛУБЧЕНКО
Інд. 67

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 13 липня 1998 р. N 1077

 

ПОЛОЖЕННЯ

про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів

 

Виготовлення бланків торгових патентів

 

1. Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюються Державною податковою адміністрацією.

2. Бланки торгових патентів виготовляються поліграфічним комбінатом “Україна” на замовлення Державної податкової адміністрації.
Замовлення оформляється відповідно до законодавства. Державна податкова адміністрація подає підприємству-виготівнику торгових патентів зведену заявку-розрахунок необхідної кількості бланків та оплачує витрати, пов’язані з їх виготовленням.

3. На кожному торговому патенті зазначаються його серія та шестизначний номер. Бланки торгових патентів мають відповідний ступінь захисту як цінні папери та розрізняються за кольором залежно від їх видів (на право здійснення торгівельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу; короткотерміновий — на право здійснення торгівельної діяльності; пільговий — на право здійснення торгівельної діяльності). (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1439 від 10.09.2003)

4. Доставка бланків торгових патентів до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі здійснюється підприємством-виготівником за договором, укладеним з Державною податковою адміністрацією, та за її рознарядкою.

5. Бланки торгових патентів є документами суворої звітності, зберігаються і обліковуються в органах державної податкової служби у порядку, встановленому для типових форм первинного обліку бланків суворої звітності.

 

Зберігання бланків торгових патентів

 

6. Бланки торгових патентів зберігаються органами державної податкової служби у металевих шафах, установлених у приміщеннях, які повинні бути технічно укріплені і обладнані засобами пожежно-охоронної сигналізації. Доступ до цих приміщень особам, не причетним до видачі торгових патентів, забороняється.
Металеві шафи після закінчення роботи, пов’язаної з видачею торгових патентів, замикаються і опечатуються. Згідно з наказом керівника органу державної податкової служби державний податковий інспектор, що займається видачею торгових патентів, зобов’язаний вжити заходів до схоронності ключів від металевих шаф та печатки. Передавати ключі та печатку стороннім особам або виготовляти їх дублікати забороняється.

7. Керівник органу державної податкової служби (або за його дорученням інша посадова особа) зобов’язаний ознайомити інспектора під розписку з порядком видачі та ведення обліку бланків торгових патентів, після чого ці бланки передаються державному податковому інспектору під звіт.
Державний податковий інспектор несе персональну відповідальність за схоронність прийнятих бланків і за будь-яке їх пошкодження як внаслідок умисних дій, так і внаслідок несумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків.

8. Видача бланків торгових патентів у разі необхідності може бути покладена на іншого державного податкового інспектора. При цьому бланки торгових патентів перелічуються працівником, якому вони передаються у присутності членів комісії, утвореної наказом керівника органу державної податкової служби (або за його дорученням заступником керівника), із складанням акта, який підписується зазначеними особами.

9. У терміни, встановлені керівником органу державної податкової служби (або за його дорученням заступником керівника), але не рідше ніж один раз на рік, проводиться перевірка наявності бланків торгових патентів, ведення їх обліку. З цією метою наказом керівника (або за його дорученням заступника керівника) утворюється комісія, яка за результатами перевірки складає акт із зазначенням кількості торгових патентів, яких не вистачає або які є в надлишку, та обставин виникнення порушень.

 

Реалізація торгових патентів

 

10. Підставою для придбання торгового патенту є заявка суб’єкта підприємницької діяльності, складена за формою згідно з додатком.

11. Відомості, наведені в поданій суб’єктом підприємницької діяльності заявці, посадова особа органу державної податкової служби звіряє з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка, реєструє її в журналі обліку заявок і заповнює бланк торгового патенту.

12. Торговий патент видається суб’єкту підприємницької діяльності під розписку у триденний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

13. У разі придбання торгового патенту на право провадження діяльності, передбаченої Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, не з початку місяця (кварталу) розмір плати за торговий патент за перший звітний місяць (квартал) визначається пропорційно кількості календарних днів місяця (кварталу) починаючи з дня придбання торгового патенту.
У разі придбання торгового патенту після 15 числа звітного місяця (15 числа останнього місяця звітного кварталу) суб’єкт підприємницької діяльності одночасно сплачує вартість торгового патенту за наступний звітний місяць (квартал).

14. Якщо змінено юридичну адресу суб’єкта підприємницької діяльності або місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу, пункту продажу товарів, пункту надання побутових послуг, обмінного пункту, грального місця протягом терміну дії торгового патенту, власник торгового патенту зобов’язаний повідомити про це письмово у триденний термін відповідний орган державної податкової служби. Ця інформація є підставою для внесення відповідних змін до торгового патенту.

15. Провадження торгівельної діяльності, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг за адресою (місцезнаходженням), не зазначеною у торговому патенті, оцінюється як заняття діяльністю без патенту.

16. У разі проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів, суб’єкт підприємницької діяльності придбаває короткотерміновий торговий патент за місцем провадження зазначеної діяльності.

17. У разі втрати торгового патенту орган державної податкової служби видає безоплатно його дублікат на підставі письмової заяви суб’єкта підприємницької діяльності та довідки органу МВС.

18. Щомісячне (щоквартальне) внесення плати за торговий патент відображається органом державної податкової служби за місцем його придбання в особовому рахунку платника.
Датою внесення чергового платежу за торговий патент є дата перерахування зазначених коштів до бюджету.

19. На суму сплаченої вартості торгового патенту за відповідний звітний період зменшується сума авансових внесків податку на прибуток або прибуткового податку для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.

20. У разі провадження підприємницької діяльності в одному пункті продажу товарів, в одному окремому приміщенні, будівлі або в їх частинах двох чи більше видів діяльності, що підлягають патентуванню (роздрібна торгівля, громадське харчування і один вид побутових послуг; роздрібна торгівля і кілька видів побутових послуг) суб’єктом підприємницької діяльності придбавається два торгових патенти — на торгівельну діяльність і на діяльність з надання побутових послуг.
У разі провадження підприємницької діяльності в одному пункті продажу товарів двох або трьох видів торгівельної діяльності (роздрібна та оптова торгівля, громадське харчування) придбавається один торговий патент за максимальною вартістю, встановленою відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження даного пункту та асортиментного переліку товарів.
Якщо суб’єкт підприємницької діяльності в одному окремому приміщенні, будівлі або в їх частинах надає два і більше видів побутових послуг, які підлягають патентуванню, придбавається один торговий патент за максимальною вартістю, встановленою відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження даного пункту і виду побутових послуг.

21. Торгові патенти, оформлені для видачі, а також зіпсовані бланки реєструються в журналі обліку виданих торгових патентів.

22. Після закінчення терміну дії торговий патент підлягає поверненню до органу державної податкової служби.

ПОСТАНОВА 121 "Про терміни переведення суб’єктів ..."

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 7 лютого 2001 р. N 121
Київ

 

Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій

 

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
N 151 ( 151-2003-п ) від 29.01.2003
N 1905 ( 1905-2003-п ) від 10.12.2003
N 1447 ( 1447-2004-п ) від 28.10.2004
N 803 ( 803-2006-п ) від 07.06.2006 )

 

Відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

 

1. Установити терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій згідно з додатком.
До настання зазначених термінів суб’єкти підприємницької діяльності здійснюють розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій, крім тих суб’єктів, форми та умови провадження діяльності яких наведені у пунктах 4, 5 і 7 додатка, що здійснюють розрахункові операції із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем, внесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем станом на 31 грудня 2000 р., а також із застосуванням торговельних терміналів, призначених для роботи з платіжними картками.

2. Міністерству економіки забезпечити до 1 липня 2001 р.
розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг) у межах видатків, передбачених йому у Державному бюджеті України на 2001 рік для прикладних наукових та науково-технічних розробок з пріоритетних напрямів.
Міністерству промислової політики забезпечити до 1 лютого 2003 р. організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють. (Абзац другий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 151 від 29.01.2003)

 

Перший віце-прем’єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Інд. 34

 

ПРАВИЛА 369 "Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі"

 

МІНІСТЕРСТВО ЗОВНІШНІХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

 

НАКАЗ

 

N 369 від 08.07.96

Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 23 липня 1996 р. за N 372/1397

Про затвердження Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі

(Із змінами, внесеними згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 402 ( z0468-98 ) від 07.07.98
Наказами Міністерства економіки
N 259 ( z1011-05 ) від 29.08.2005
N 309 ( z1174-06 ) від 09.10.2006
N 21 ( z0089-08, z0091-08 ) від 25.01.2008 )

 

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833 “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення” НАКАЗУЮ:
(Преамбула в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

1. Затвердити Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, що додаються.
(Пункт 1 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

2. Головному управління з питань внутрішньої торгівлі (Родіонов Ю.Ф.), Головному договірно-правовому управлінню (Нестер Л.Д.) зареєструвати Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі в Міністерстві юстиції України.

3. Управлінню інформації та інформатики (Загорняк О.В.)
забезпечити публікацію Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі в газеті “Урядовий кур’єр”.

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства торгівлі УРСР від 14.02.75 N 39 “Про розвиток дрібнороздрібної мережі, організацію весняно-літньої торгівлі в 1975 році”.

 

Міністр С.Г.Осика

 

Затверджено
наказом Міністерства зовнішніх
економічних зв'язків і торгівлі
України від 08.07.96 N 369

 

Правила
роботи дрібнороздрібної торговельної мережі

 

"харчування” та “покупець” в усіх відмінках та числах замінено відповідно словами “суб’єкт господарювання”, "ресторанне господарство” та “споживач” у відповідних відмінках та числах згідно з Наказом Міністерства
економіки N 21 ( z0091-08 ) від 25.01.2008 )

 

Зміст

 

2. Загальні положення

3. Розміщення та режим роботи

4. Вимоги щодо приміщень та обладнання

5. Організація продажу товарів

 

 

Загальні положення

 

1. Ці Правила визначають вимоги до організації дрібнороздрібної торговельної мережі, її приміщень та обладнання і поширюються на суб’єкти господарювання всіх форм власності, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі та ресторанного господарства.

2. Суб’єкт господарювання при організації роботи дрібнороздрібної мережі повинен керуватися та дотримуватися вимог Законів України “Про захист прав споживачів”, “Про споживчу кооперацію”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про безпечність та якість харчових продуктів”, “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833, цими Правилами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють торговельну діяльність. (Пункт 2 в редакції Наказу Міністерства економіки N 309 від 09.10.2006)

3. Роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торговельного залу для споживачів.
Продаж товарів здійснюється через:

  • пункти некапітальної забудови — кіоски, ларі, ларки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;
  • засоби пересувної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

4. Через дрібнороздрібну торговельну мережу дозволяється реалізація продовольчих і непродовольчих товарів тільки нескладного асортименту, яка проводиться згідно з правилами їх продажу.
( Пункт 5 виключено на підставі Наказу Міністерства економіки
N 309 ( z1174-06 ) від 09.10.2006 )

6. Торгівля продовольчими та непродовольчими товарами в одному дрібнороздрібному торговельному пункті дозволяється лише за умови, що продовольчі товари фасовані, мають герметичну (непошкоджену) упаковку і при цьому додержується принцип товарного сусідства.

7. Суб’єкт господарювання, у підпорядкуванні якого є магазини та пункти дрібнороздрібної торговельної мережі, зобов’язаний не допускати продажу в цих пунктах тих товарів, які відсутні у продажу в магазинах відповідної товарної спеціалізації.

8. У дрібнороздрібній торговельній мережі забороняється продаж:

  • продовольчих товарів, якщо при їх продажу відсутні умови для дотримання санітарних норм і правил, а також для додержання температурних режимів, умов зберігання та продажу цих товарів;
  • нефасованих і неупакованих продовольчих товарів з розносок, лотків, столиків, корзин та неспеціалізованого транспорту, крім картоплі, овочів, фруктів, плодів, ягід, баштанних культур в період сезонного продажу, а також морозива, квітів;
  • алкогольних напоїв (крім автомагазинів системи споживчої кооперації, що здійснюють виїзну торгівлю у сільській місцевості, за наявності марок акцизного збору); (Абзац пункту 8 в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 402 від 07.07.98)
  • тютюнових виробів через засоби пересувної мережі за винятком автомагазинів, автокафе, авторозвозок, лавок-автопричепів системи споживчої кооперації, що здійснюють продаж у сільській місцевості; (Абзац пункту 8 в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 402 від 07.07.98)
  • тютюнових виробів через стаціонарні пункти, якщо стан приміщень не відповідає вимогам нормативних документів щодо їх зберігання; (Абзац пункту 8 в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 402 від 07.07.98)
  • тютюнових виробів без марок акцизного збору; (Абзац пункту 8 в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 402 від 07.07.98)
  • алкогольних напоїв і тютюнових виробів працівниками суб’єкта господарювання, яким не виповнилося 18 років; (Абзац пункту 8 в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 402 від 07.07.98)
  • технічно складних та великогабаритних товарів;
  • тканин, взуття (крім домашнього та робочого), швейних виробів (крім робочого одягу і головних уборів для літнього сезону) та виробів верхнього трикотажу, що потребують примірювання;
  • дорогоцінних металів, коштовного каміння та виробів з них;
  • вогненебезпечних товарів побутової хімії, піротехнічних іграшок, паливно-мастильних матеріалів (крім тих, що реалізуються через авторозвозки системи споживчої кооперації);
  • об’єктів санітарних заходів, вимоги до обігу яких заборонено законодавчими актами; товарів, вільна реалізація яких заборонена, а також тих, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку. (Абзац пункту 8 в редакції Наказу Міністерства економіки N 309 від 09.10.2006)

9. Всі працівники дрібнороздрібної торговельної мережі при оформленні на роботу обов’язково проходять інструктаж з питань охорони праці, протипожежної безпеки, санітарного мінімуму, додержання вимог нормативних документів та актів щодо продажу товарів і торговельного обслуговування споживачів.
Суб’єкт господарювання несе відповідальність за дотримання працівниками дрібнороздрібної торговельної мережі нормативних документів та актів щодо продажу товарів та торговельного обслуговування споживачів.

10. Працівники пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі, які безпосередньо здійснюють продаж продовольчих товарів, підлягають в установленому порядку обов’язковому систематичному медичному обстеженню, результати якого заносяться в їх особисті медичні книжки, що зберігаються на робочих місцях працівників.
Особи, які не пройшли своєчасно чергове медичне обстеження, до роботи не допускаються.

11. Працівники дрібнороздрібної торговельної мережі під час виконання своїх обов’язків повинні:
бути охайно одягнені в формений чи санітарний одяг і головні убори;
додержуватися правил особистої гігієни, тримати робоче місце, приміщення та навколишню територію в належному санітарному стані, не палити на робочому місці, бути з споживачами ввічливими;
мати при собі паспорт, який пред’являється на вимогу службових осіб органів державного контролю і нагляду та правоохоронних органів.

12. Забороняється допускати в пункти дрібнороздрібної торговельної мережі сторонніх осіб за винятком представників органів державного контролю і нагляду та правоохоронних органів, які пред’явили службове посвідчення для проведення перевірки в межах компетенції, наданої їм законодавством.

13. У кожному стаціонарному пункті дрібнороздрібної торговельної мережі повинні бути санітарні правила та санітарний журнал, а також Книга відгуків і пропозицій встановленого зразка, яка надається споживачу на першу його вимогу.

 

 

Розміщення та режим роботи

 


14. Відведення місць для розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється відповідно до вимог Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони (розділ V), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198.
15. Забороняється торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров’я; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; у місцях проведення спортивних змагань; поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); з торгових автоматів та в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування.
(Пункт 15 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)
16. Розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється суб’єктом господарювання з письмового дозволу місцевого органу державної виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) та за погодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони, державної автоінспекції та архітектури.
Будівництво, розміщення стаціонарних об’єктів допускається лише в місцях, визначених відповідним дозволом, а точок пересувної мережі — в районах вулиць, площ та інших орієнтирів, що вказані в дозволах, за умови дотримання правил безпеки руху транспорту й пішоходів.
17. У разі систематичного порушення працівниками пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі вимог законодавства, цих Правил, інших нормативних актів дозвіл на його розміщення анулюється відповідним місцевим органом державної виконавчої влади (органом місцевого самоврядування) за поданням органів державного контролю і нагляду та правоохоронних органів або на підставі обгрунтованих письмових скарг споживачів.
18. Пункти дрібнороздрібної торговельної мережі повинні мати копії ліцензій на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та роздрібну торгівлю алкогольними напоями, завірені підписом відповідальної особи та печаткою органу, що їх видав. (Пункт 18 в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 402 від 07.07.98)
19. Оригінал дозволу на право торгівлі у відведеному місці та копії ліцензій зберігаються у працівника пункту дрібнороздрібної торговельної мережі, пред’являються ним за вимогою службових осіб органів державного контролю і нагляду та органів внутрішніх справ. (Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з Наказом МЗЕЗторгу N 402 від 07.07.98)
20. Режим роботи об’єктів дрібнороздрібної торговельної мережі встановлюється суб’єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування. (Абзац перший пункту 20 в редакції Наказу Міністерства економіки N 309 від 09.10.2006) Режим роботи повинен додержуватися суб’єктами господарювання всіх форм власності.

 

 

Вимоги щодо приміщень та обладнання

 

21. Стаціонарні пункти дрібнороздрібної торговельної мережі, як правило, повинні бути типовими, відповідати вимогам нормативних документів щодо санітарії, охорони праці, техніки безпеки, відповідати естетичним вимогам, архітектурно вписуватись у навколишнє середовище.
Рекламно-інформаційне оформлення пункту дрібнороздрібної торговельної мережі повинно бути типовим для даного суб’єкта господарювання. На видному місці розміщується свідоцтво про державну реєстрацію, інформація про адресу і номер телефону суб’єкта господарювання, якому належить цей пункт, прізвище, ім’я та по батькові продавця, а також режим роботи.

22. На кузовах автомагазинів, автокафе, авторозвозок, автопричепів, автоцистерн повинен бути нанесений фарбою чіткий напис, що вказує найменування, адресу суб’єкта господарювання, номер точки пересувної торговельної мережі та номер телефону суб’єкта господарювання.
На автотранспорт, що перевозить продовольчу сировину та продовольчі товари для дрібнороздрібної торговельної мережі, повинен бути оформлений санітарний паспорт.
У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, а також відомостей про суб’єкт господарювання, що організував торгівлю: для юридичної особи — найменування, місцезнаходження і номери телефону, для фізичної особи — підприємця — прізвище, ім’я та по батькові, номер свідоцтва про державну реєстрацію і найменування органу, що здійснив таку реєстрацію. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови. (Абзац третій пункту 22 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)
( Абзац четвертий пункту 22 виключено на підставі Наказу
Міністерства економіки N 21 ( z0091-08 ) від 25.01.2008 )


23. Розрахунки зі споживачами за придбані ними товари здійснюються відповідно до законодавства.
(Пункт 23 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

24. Пункт дрібнороздрібної торговельної мережі повинен бути забезпечений відповідним інвентарем та обладнанням, а у разі здійснення продажу продовольчих товарів, що швидко псуються, — холодильним устаткуванням.

25. Засоби вимірювання, що використовуються при продажу товарів, повинні бути у справному стані, мати чітке державне повірочне тавро та в установленому порядку періодично перевірятися.

26. Стаціонарні пункти дрібнороздрібної торговельної мережі обладнуються електроосвітленням.

27. При розміщенні стаціонарних об’єктів дрібнороздрібної торговельної мережі на ділянках без твердого покриття вздовж їх фасадів проводиться необхідний благоустрій.

28. Пункти дрібнороздрібної торговельної мережі, які торгують напоями на розлив, продовольчими товарами та продукцією ресторанного господарства без упаковки, повинні бути підключені до водопровідної та каналізаційної мережі, мати місця для миття рук, обладнання, інвентаря (або посуд одноразового використання), комплект миючих і дезинфікуючих засобів, дозволених Міністерством охорони здоров’я України, бачки з кришками для збирання відходів. Прилавки мають бути закриті водонепроникними матеріалами.
Забороняється продаж харчових продуктів і напоїв із застосуванням посуду одноразового використання при відсутності ємкостей для його збору і подальшої утилізації, а також повторне використання цього посуду.

 

 

Організація продажу товарів

 

29. Працівники пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі на товари, що одержані для продажу, якщо це передбачено законодавством повинні мати: (Абзац перший пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 309 від 09.10.2006)
товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборні листи тощо із зазначенням назви, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;
документи, згідно з якими надійшли товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, з позначенням реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний товар; (Абзац третій пункту 29 в редакції Наказу Міністерства економіки N 259 від 29.08.2005)
копії гігієнічних висновків, завірених печаткою суб’єкта господарювання, від якого одержані ці товари, стосовно товарів, що не підлягають обов’язковій сертифікації відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров’я України переліку;
документи, що засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів (для імпортних товарів — копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера і українською або російською мовою та завірені печаткою суб’єкта господарювання, від якого одержані ці товари).
Суб’єкт господарювання, у підпорядкуванні якого є пункти дрібнороздрібної торговельної мережі, зобов’язаний мати на всі товари, що реалізуються в цих пунктах, вищезазначені документи.

30. Кожна партія продукції ресторанного господарства, яка реалізується в дрібнороздрібній мережі, повинна мати посвідчення про якість із зазначенням найменування підприємства-виготівника, його адреси, документації, відповідно до якої вона виготовлена, дати виготовлення, кінцевого строку реалізації, маси одиниці розфасовки (упаковки), а також документ про якість одержаної продукції і ціни за одиницю розфасовки або ваги продукції.

31. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.
(Пункт 31 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

32. Перед початком торгівлі товари, що надійшли до продажу, розпаковують і розкладають на прилавках і полицях стаціонарних пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі, а також в розвозках і розносках.
Перевіряється справність ваговимірювальних приладів, реєстраторів розрахункових операцій та інвентаря. (Абзац другий пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

33. Зразки товарів, продукції ресторанного господарства, що є у продажу, викладають (виставляють) в стаціонарних пунктах дрібнороздрібної торговельної мережі з урахуванням санітарних правил, умов товарного сусідства.
Продукція ресторанного господарства та продовольчі товари, що не мають упаковки, повинні бути вкриті від пилу прозорою плівкою, корзини закриті чистою тканиною.

34. У пунктах дрібнороздрібної торговельної мережі забороняється зберігати продовольчі товари на підлозі у відкритій тарі, тримати сторонні речі.

35. Зразки товарів, що є у продажу, повинні бути виставлені у видному для споживачів місці та мати ярлики цін (цінники).
Працівники дрібнороздрібної торговельної мережі несуть відповідальність за наявність відповідно оформлених ярликів цін.

36. Працівники дрібнороздрібної торговельної мережі відповідно до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833, зобов’язані надавати споживачам у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, усіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів, перевірити справність виробу, продемонструвати за можливості його роботу та ознайомити споживача з правилами користування.
Інформація повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
(Пункт 36 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

37. Працівники, які здійснюють продаж товарів, зобов’язані відпускати їх споживачам повною мірою і вагою.
(Пункт 37 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

38. Забороняється змушувати споживачів до придбання будь-яких додаткових товарів до основної покупки або одержання замість здачі будь-яких товарів.
(Пункт 38 в редакції Наказу Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

39. При продажу продукції ресторанного господарства повинен застосовуватись відповідний інвентар (щипці, виделки, совки, лопатки тощо). Забороняється продаж з кухонного інвентаря (кастрюль, сотейників тощо), що безпосередньо застосовується для приготування їжі.

40. Нефасовані продовольчі товари та продукція ресторанного господарства передаються споживачу упакованими в папір, паперові серветки, поліетиленові кульки харчового призначення або в тару споживача, непродовольчі товари — в папір, коробки, поліетиленові кульки, інший пакувальний матеріал.

41. У разі продажу товару або продукції ресторанного господарства неналежної якості продавець зобов’язаний задовольнити вимоги споживача відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”.
(Пункт 41 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки N 21 від 25.01.2008)

42. За порушення цих Правил суб’єкти господарювання та їх уповноважені особи несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.